Завоювання Мекки
| Завоювання Мекки | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| 21°25′21″ пн. ш. 39°49′24″ сх. д. / 21.4225° пн. ш. 39.823333333333° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Мусульмани | Курайшити | ||||||
| Командувачі | |||||||
| пророк Мухаммед | Абу Суф'ян 
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 10 000 | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| 2 | 12 | ||||||
Завоювання Мекки (араб. فَتْحُ مَكَّةَ) — військова кампанія, проведена Мухаммедом і його сподвижниками під час війни між мусульманами і курайшитами. Вони очолили перших мусульман у наступі на контрольоване курайшитами місто Мекка в грудні 629 року або січні 630 року[1][2] (10–20 рамадану, 8 року хіджри). Падіння міста офіційно ознаменувало кінець конфлікту між послідовниками Мухаммеда та племінною конфедерацією курайшитів.
У 628 році в Медині було укладено Худайбійський мирний договір строком на 10 років. Однак у 630 році союзники курайшитів (плем'я Бану Бакр) порушили перемир'я, напавши на союзників мусульман (плем'я Бану Хузаа). Лідер курайшитів Абу Суф'ян їздив до Медини, щоб поновити договір, але отримав відмову[3].
Мухаммед зібрав 10-тисячну армію — найбільшу мусульманську силу на той час[3]. Він тримав похід у таємниці, щоб заскочити ворога зненацька. На підступах до міста дядько пророка Аль-Аббас переконав лідера Мекки Абу Суф'яна прийняти іслам і здатися. Мухаммед гарантував безпеку всім, хто сховається в будинку Абу Суф'яна, у власних домівках або в мечеті Аль-Харам.
Мусульманські війська увійшли в Мекку з чотирьох різних напрямків. Вступ був переважно мирним і безкровним. Лише загін під командуванням Халіда ібн аль-Валіда зустрів опір і був змушений вступити в бій, у якому загинуло близько 12 курайшитів і 2 мусульман[3].
- Очищення Кааби: Мухаммед увійшов до святилища і наказав знищити 360 ідолів, що там знаходилися, цитуючи Коран про перемогу істини над брехнею.
- Загальна амністія: Пророк звернувся до переможених курайшитів зі словами прощення: «Ідіть, ви вільні». Страти зазнали лише кілька осіб, винних у тяжких злочинах (хоча більшість із них згодом теж були помилувані).
- Прийняття ісламу: Жителі Мекки масово присягнули на вірність Мухаммеду.
- Азан: Білал ібн Рабах піднявся на Каабу і виголосив перший азан у місті.
Мекку було проголошено священним містом, де заборонено проливати кров. Згодом були відправлені загони для знищення язичницьких святилищ (аль-Узза, Сува, Манат) в околицях Мекки. Завоювання Мекки стало вирішальним етапом в утвердженні ісламу на Аравійському півострові.
- ↑ F.R. Shaikh, Chronology of Prophetic Events, Ta-Ha Publishers Ltd., London, 2001 pp. 3, 72, 134–136. Shaikh places the departure on Wednesday, 29 November. This is apparently calculated using the tabular Islamic calendar and then substituting Ramadan for Sha'ban in an (ineffective) attempt to allow for intercalation.
- ↑ Gabriel, Richard A. (2014), Muhammad: Islam's First Great General, University of Oklahoma Press, с. 167, 176, ISBN 9780806182506
- ↑ а б в Al-Mubarakpuri, Safi-ur-Rahman (2008). The Sealed Nectar(Ar-Raheeq Al-Makhtum) (PDF) (англ.). Al-Madinah Al-Munawwarrah, Saudi Arabia: Darussalam. с. 458. ISBN 978-9960899558. Процитовано 28 грудня 2021. Alternative URL