Завроподи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Завроподи
Час існування: Пізній тріас - пізня крейда
Аламозавр.
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Зауропсиди (Sauropsida)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Завроподоподібні (Sauropodomorpha)
Інфраряд: Завроподи (Sauropoda)
Marsh, 1878
Підгрупи[1]
Синоніми
*Opisthocoelia Owen, 1860
  • Cetiosauria Seeley, 1870
  • Diplodocia Tornier, 1913
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sauropoda
EOL logo.svg EOL: 42333651
Fossilworks: 95571

Завроподи (Sauropoda) — група ящіротазових динозаврів. З'явилися наприкінці тріасу, набули значного поширення у пізній юрі. До часів масового крейдового вимирання усі групи, крім титанозавринів, уже вимерли. Залишки знайдені на усіх континентах крім Антарктиди. Назву Sauropoda (від грецького «Saur» — «ящірка» і «pod» — нога) групі присвоїв Отнієл Марш у 1878 році[2].

Знахідки повних скелетів завроподів є рідкісними. Багато екземплярів, особливо найбільших, відомі тільки за окремими кістками. Також багатьом екземплярам бракує черепів, хвостів чи кінцівок.

Таксономія[ред. | ред. код]

Останніми роками класифікація завроподів значно стабілізувалася, хоча все ще є деякі неузгодженості, як наприклад позиція еухелопа (Euhelopus), гаплокантозавра (Haplocanthosaurus), джобарії (Jobaria) та немегтозавриних (Nemegtosauridae). Нижче наведені дві альтернативні класифікації. У деяких випадках такі родини, як вулканодонтові (Vulcanodontidae), цетіозаврині (Cetiosauridae) та омеїзаврині (Omeisauridae) не включаються, тому що їх розглядають, як парафілетичні групи, чи навіть (у випадку Camarasauridae) поліфілетичними.

Класифікація[ред. | ред. код]

Таксономія завроподів згідно з Wilson & Sereno 1998, Yates 2003, Galton 2001,[1] [Архівовано 17 квітня 2013 у WebCite] та Wilson 2002,[3] з рангами згідно з Benton, 2004.[4]

Філогенетика[ред. | ред. код]

Спрощена кладограма згідно з Wilson, 2002.[3]


Sauropoda

Vulcanodon

Eusauropoda

Shunosaurus

unnamed

Barapasaurus

unnamed

Patagosaurus

unnamed

Omeisaurus

Mamenchisaurus

unnamed

Jobaria

Neosauropoda

Haplocanthosaurus

Diplodocoidea

Macronaria

Camarasaurus

Titanosauriformes

Brachiosaurus

Somphospondyli

Euhelopus

Titanosauria


Завроподні динозаври могли сприяти мезозойському потеплінню[5][ред. | ред. код]

Одним з джерел утворення метану, сильного парникового газу, є травоїдні ссавці, що виробляють його за рахунок ферментативного розкладання целюлози. Вчені з Глазго, Лондона і Ліверпуль, виходячи із зустрічальності кісток завроподів у верхньоюрській формації Моррісон на заході США, припустили, що гігантські рослиноїдні ящери, які, ймовірно, теж ферментували їжу і виділяли метан, могли зробити істотний вплив на клімат юрського і крейдяного періодів.

Виходячи з того, що сучасні нежуйні ссавці виробляють метану приблизно 0,18 л в день на 1 кг власної маси, було обчислено, що один апатозавр міг би виділяти 2675 л цього газу в день. Враховуючи щільність метану при стандартній температурі і тиск того періоду, це приблизно 1,9 кг на день, або 690 кг на рік. Таким чином, при певній щільності популяції завроподів і загальній площі рослинного покриву Землі близько 75×106 км2 (що становить приблизно половину площі суші в той період) загальний обсяг метану, виробленого динозаврами, міг наближатися до 520 млн т на рік.

Враховуючи дуже великі розміри завроподів, які набагато перевершують розміри будь-яких наземних ссавців, включаючи викопних гігантів, основну проблему для них представляв надлишок тепла, що утворюється в процесі травлення (гігантотермія), а не його брак. Не випадково до розмірів кита ссавці змогли дорости тільки у водному середовищі, де надлишок тепла легко відводиться в зовнішнє середовище. Водний спосіб життя завроподів, знову ж приписуваний їм у рамках колишньої парадигми, не знаходить підтвердження в викопному літописі. Так що великі стада гігантотермних ящерів, що мирно паслися на суші, цілком могли підгазовувати атмосферу в величезних обсягах[6][7][8].

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Holtz, Thomas R. Jr. (2012) Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages, Winter 2011 Appendix. [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  2. Marsh, O.C. (1878). «Principal characters of American Jurassic dinosaurs. Part I». American Journal of Science and Arts 16: 411–416
  3. а б Wilson, J. A. (2002). «Sauropod dinosaur phylogeny: critique and cladistic analysis.» Zoological Journal of the Linnean Society, 136: 217–276.
  4. Benton, M.J. (2004). Vertebrate Palaeontology, Third Edition. Blackwell Publishing, 472 pp.
  5. Журавлёв А. Завроподные динозавры могли способствовать мезозойскому потеплению. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 2 лютого 2013. 
  6. Felisa A. Smith, Scott M. Elliott, S. Kathleen Lyons. Methane emissions from extinct megafauna // Nature Geoscience. — 2010. — V. 3. — P. 374–375.
  7. David M. Wilkinson, Euan G. Nisbet, Graeme D. Ruxton. Could methane produced by sauropod dinosaurs have helped drive Mesozoic climate warmth? // Current Biology. — 2012. — V. 22. — P. R292-R293.
  8. A. J. (Tom) van Loon. Were sauropod dinosaurs responsible for the warm Mesozoic climate? // Journal of Palaeogeography. — 2012. — V. 1. — P. 138–148.