Завірюха Олександр Ігорович
| Завірюха Олександр Ігорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
15 грудня 1992 Кам'яна Балка, Первомайський район, Миколаївська область, Україна | |
| Смерть |
28 вересня 2014 (21 рік) Донецьк, Україна | |
| Поховання | Первомайський район | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Ігорович Завірюха (15 грудня 1992, Кам'яна Балка, Первомайський район, Миколаївська область, Україна — 28 вересня 2014, Донецьк, Україна) — солдат Збройних сил України 79-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув при обороні Донецького аеропорту під час російсько-української війни. Один із «кіборгів».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 15 грудня 1992 року в с. Кам'яна Балка Первомайського району Миколаївської області.
Солдат контрактної служби, прийшов до Збройних сил України на посаду водія-механіка. Спершу керував автотехнікою, згодом пересів за кермо бронетранспортеру БТР-80:[1] водій першого аеромобільно-десантного взводу 3-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї бригади.[2]
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
Відзначився мужністю під час боїв 11-12 липня поблизу Зеленопілля: разом із бойовими товаришами врятував життя великій кількості поранених, вивізши їх у безпечну зону.[1]
28 вересня 2014 року здійснював ротацію десантників з Пісків до Донецького аеропорту. Загинув від прямого влучення ворожого танку в бронетранспортер під час виходу на бойові позиції в районі терміналу ДАП. Разом з Олександром загинули лейтенант Олексій Тищик, сержант Сергій Златьєв, старший солдат Денис Білий, солдат Олександр Пивоваров, солдат Юрій Соколачко, солдат Анатолій Хроненко, капітан Сергій Колодій (93 ОМБр).
По смерті залишив стареньку матір. Похований 6 грудня 2014 року за місцем народження — в с. Кам'яна Балка Первомайського району.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (15 травня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Кисличенко М.О., Безстрашний водій[недоступне посилання] // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень
- ↑ Завірюха Олександр Ігорович. ocpdtarvd.mk.gov.ua. Процитовано 12 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №270/2015. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кисличенко М.О., Безстрашний водій // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень
Посилання[ред. | ред. код]
- Завірюха Олександр Ігорович [Архівовано 2 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Завірюха Олександр Ігоревич [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // mk.gov.ua
- Солдати (Україна)
- Народились 15 грудня
- Народились 1992
- Померли 28 вересня
- Померли 2014
- Військовики 79-ї окремої десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Померли в Донецьку
- Уродженці Первомайської міської громади Миколаївської області
- Поховані в Первомайській міській громаді Миколаївської області
- Кіборги Донецького аеропорту