Кучук-Алкали
| село Кючук-Алкали | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Джанкойський район |
| Рада | Завіто-Ленінська сільська рада |
| Облікова картка | Завіт-Ленінський |
| Основні дані | |
| Населення | 2567 |
| Поштовий індекс | 96126 |
| Телефонний код | +380 6564 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°51′51″ пн. ш. 34°23′22″ сх. д. / 45.86417° пн. ш. 34.38944° сх. д.Координати: 45°51′51″ пн. ш. 34°23′22″ сх. д. / 45.86417° пн. ш. 34.38944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
6 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Завіт-Ленінський, вул. Шевченка, 20 |
| Карта | |
  Кючук-Алкали | |
 Кючук-Алкали | |
| Мапа | |
| |
|
| |
 | Постанова ВРУ від 12.05.2016 року № 1352-VIII, згідно з якою Завіт-Ленінський перейменовано на Кучук-Алкали, вводиться в дію з 7 вересня 2023 року. |
Кючук-Алкали (крим. Küçük Alqalı) (з 1945 по 2023 рік — Заві́т-Ле́нінський) — село в Україні, у Джанкойському районі Автономної Республіки Крим. Населення становить 2567 осіб. Орган місцевого самоврядування — Завіто-Ленінська сільська рада. Від 2014 року село окуповане Росією.
Географія[ред. | ред. код]
Кючук-Алкали — село на півночі району, у степовому Криму, на лівому березі маловодної балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря — 6 м[2]. Сусідні села: Пушкіне за 1 км на південь вище по балці та Мілководне за 2 км на північний схід — нижче за течією. Відстань до райцентру — близько 17 кілометрів, найближча залізнична станція — Солоне Озеро — близько 4,5 км.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено кургани доби бронзи.[3]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кючук-Алкали входив в Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства[4].
Після окупації Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 [5], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [8], Кючук-Алкали був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.
За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті… від 21 жовтня 1805 року, у селі Кючук-Алкали числилося 12 дворів, 61 кримський татарин і 5 циган[9]. На військово-топографічної карті 1817 року село позначене з тими ж 12 дворами[10]. Після реформи волосного поділу 1829 року Кючук-Алкали, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р», залишився у складі Тузакчинской волості [11]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[12], село помітно спорожніло і на карті 1842 Кючук-Алкали позначене умовним знаком «мале село», тобто менш як 5 дворів[13].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Ішуньської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кючук-Алкали — власницьке татарське поселення з 6 дворами, 24 жителями і обивательською поштовою станцією при затоці Сиваша[14]. Згідно «Пам'ятної кнги Таврійської губернії за 1867 рік», село Кючук Алколи було покинута мешканцями в 1860—1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[15] і залишалося в руїнах[16] і, якщо на триверстовій мапі 1865 село ще позначене[17], то на карті, з коректурою 1876 його вже немає[18]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887, у селі Кючук-Алхали вже числилося 2 двори і 9 жителів.
Після земської реформи 1890 року[19] Кючук-Алкали віднесли до Богемської волості. У «… Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не приведено[20]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» на хуторі Кючук-Алкали числилося 45 жителів в 5 дворах[21]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [22], у Богемській волості Перекопського повіту значаться 2 села Куркчи-Алкали : вакуф та Безлера [23] з населенням 19 осіб[24].
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[25]. У 1922 році повіти перетворили в округи[26]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район[27] і село включили до його складу.
Єврейська комуна Мішмар (івр. הַמִּשְׁמָר на івриті «Гвардія») була заснована 20 квітня 1924 року 12-тьма колишніми членами нелегального крила організації Гехалуц («Національно-трудова організація Гехалуц»[28]) на 700 десятинах землі[29].
Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, комуна Мішмар, вона ж Кючук-Алкали входила до складу Таганашської сільради Джанкойського району [30]. Комуна проіснувала до 1934 року, коли була ліквідована, нібито, на прохання жителів сусідніх сіл[31].
Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Кючук Алкали перейменували в Завіт-Ленінський[32], з 1958 року село — центр сільради.
Село внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[33].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ weather.in.u. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 15 січня 2012.
- ↑ Прогноз погоди в с. Кючук-Алкали (Крим). Weather.in.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто складається. // Камеральний опис Криму, 1784 року. — 1888.
- ↑ Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 с. 96.
- ↑ Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784, стор. 117.
- ↑ Про новий поділі Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
- ↑ Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенатові про створення Таврійської губернії, с. 124.
- ↑ Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті перебувають з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805. // Известия таврійської вченої комісії, т. 26. Стор. 106. — 1897.
- ↑ Карта Мухіна 1817 . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 р с. 136.
- ↑ Ляшенко В. І. = view & id = 28 До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Процитовано 4 січня 2015.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Архів [http: //www.archmap.ru/1842/42-1-4.jpg оригіналу] за 23 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
- ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 75. Санкт-Петербург. Друкарня Карла Вульфа. 1865. Архів [http: //viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003831183? page = 75 оригіналу] за 31 серпня 2021. Процитовано 22 березня 2015.
- ↑ Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // Культура народів Причорномор'я, № 68. — Сімферополь : Таврійський Національний Університет, 2 005. Архівовано з джерела 19 жовтня 2013
- ↑ Ханацкій К. В. 1867. Пам'ятна книга Таврійської губернії. — Сімферополь : друкарня Таврійського Губернського Правління, 1867. — С. 422. Архівовано з джерела 26 червня 2015
- ↑ Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Архів x = 34.398723 & y = 45.861831 оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 24 березня 2015.
- ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-a. Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
- ↑ Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1 911.
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1900. — 568 с.
- ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-а. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 240.
- ↑ Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертого Перекопський повіт, 1915 рік, с. 234.
- ↑ В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
- ↑ Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
- ↑ Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Гехалуц // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Яків Пасик. Єврейські поселення в Криму (1922-1926). Історія єврейських землеробських колоній Півдня України і Криму. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
- ↑ Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзної перепису 17 грудня 1926, с. 317.
- ↑ «respubliki-shkid» -do- «mishmara» Від «Республіки Шкід» до «Мішмар»[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Указ Президії ЗС РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
- ↑ Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
