Загальноізраїльський водогін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ділянка Загальноізраїльського водогону в долині Бейт-Нетофі

Загальноізраїльський водогін (івр. המוביל הארצי hа-Мовіль hа-Арци ; Трансізраїльський водогін) — система інженерних споруд, що об'єднує в єдине ціле джерела водопостачання в Ізраїлі. Його головне завдання - транспортування води з півночі країни, в основному з озера Кінерет, в сильно заселений центр і посушливий південь, у тому числі в північну частину пустелі Негев, де після його споруди стало можливим заняття інтенсивним землеробством. Крім того, він сильно підвищив ефективність використання води в країні.

Загальноізраїльський водогін є найбільшим об'єктом системи водопостачання в Ізраїлі. Складається з трубопровідів, насосних станцій, резервуарів, відкритих каналів і тунелів. Загальна довжина магістральних водогонів - близько 130 км. Пропускна здатність - 72 тис. кубометрів води на годину, що відповідає приблизно 1,7 млн кубометрів на добу. Будівництво водопроводу являло собою складне технічне завдання, оскільки він повинен був проходити по ділянках з різнорідним ґрунтом і нерівним рельєфом.

Опис[ред. | ред. код]

Маршрут Загальноізраїльського водогону

Маршрут[ред. | ред. код]

Вода надходить до Загальноізраїльського водогону через трубу, занурену в озеро Кінерет в північній його частині. По цій трубі вода йде на насосну станцію Сапір, розташовану біля Табхи. Станція перекачує воду з 213 метрів нижче рівня моря на 257 метрів вгору, до висоти 44 метри вище рівня моря. Для перекачування води використовується 3 насоси, потужністю 30000 кінських сил кожен. Далі вода стікає в Йорданський канал завдовжки 17 км, а звідти - в канал долини Цалмон, який є чинним резервуаром місткістю 1 млн кубометрів. Насосна станція Цалмон перекачує воду ще на 115 метрів вгору, в тунель «Яаков» і далі в канал долини Бейт-Нетофі. Довжина каналу - 17 кілометрів. По ньому вода доставляється в резервуари Ешколь. Тут вода очищається від осаду і хлорується. Також тут береться проба води для оцінки якості. Потім вода надходить в 86-кілометровий трубопровід, що йде до міста Рош-га-Аїн, звідки потрапляє у водопровід Яркон - Негев. Тут же від головної магістралі Загальноізраїльського водогону відходить бічна гілка, що забезпечує водою Єрусалим.

Статистика[ред. | ред. код]

  • Будівництво Загальноізраїльського водогону обійшлося державі в 420 млн ізраїльських лір (в цінах 1964 року).
  • Відразу після введення водогону в експлуатацію в 1964 році, 80% транспортованої їм води призначалося для використання в сільському господарстві. На початку 1990-х на потреби сільського господарства відводилася вже тільки половина води з водопроводу, в той час як інша половина використовувалася як питна. Очікується, що до 2010 року споживання питної води зросте до 80%.
  • Загальна протяжність магістральних ліній водогону - 130 км.
  • Пропускна здатність водогону - 450 млн кубометрів на рік.

Посилання[ред. | ред. код]