Загальні збори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загальні збори — це зібрання, на яке скликаються всі члени спільноти для прийняття рішень з питань самоорганізації спільноти. Також вищий керівний орган організацій, створених спільнотами.

Рішення загальних зборів, як правило, фіксуються протоколом.

Загальні збори громадян за місцем проживання[ред. | ред. код]

Загальні збори громадян скликаються за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя[1].

Загальні збори трудового колективу[ред. | ред. код]

Загальні збори трудового колективу є вищим органом трудового колективу підприємства, установи, організації, де використовується наймана праця. Розглядають найважливіші питання життя і діяльності трудових колективів. Повноваження загальних зборів трудового колективу визначаються Кодексом законів про працю України, колективним договором, тощо[2].

Загальні збори учасників товариства[ред. | ред. код]

Загальні збори учасників товариства (юридичної особи, створеної шляхом об'єднання учасників) є органом управління, який має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу[3].

Загальні збори громадського об'єднання[ред. | ред. код]

Загальні збори можуть бути вищим органом управління громадського об'єднання, так само як і з'їзд або конференція[4].

Загальні збори віруючих громадян[ред. | ред. код]

На загальних зборах віруючих громадян може прийматися статут (положення) релігійної організації. Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим[5]. Водночас, релігійні громади можуть бути створені протокольним рішенням загальних зборів у кількості осіб, меншій за 10, та діяти без реєстрації статуту, оскільки повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова ВРУ від 17.12.1993 р. "Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні"
  2. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАНУ Ю.С. Шемшученка.- Київ: Юридична думка, 2012.- 1020 с.
  3. Стаття 98 Цивільного кодексу України.
  4. Частина 10 статті 10 Закону України "Про громадські об'єднання".
  5. Статті 12, 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"
  6. Частина третя статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"

Посилання[ред. | ред. код]