Загибель богів (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера «Загибель богів»
нім. Götterdämmerung[1]
Alberich hagen.jpg
Альберіх і Хаґен, ілюстрація Артура Рекхема, 1912
Композитор Ріхард Вагнер[1]
Автор лібрето Ріхард Вагнер[1]
Мова лібрето німецька
Джерело сюжету скандинавська міфологія
Жанр музична драмаd і опера[1]
Кількість дій 3 Дія (театр)[1]
Рік створення 1874
Перша постановка 17 серпня 1876[1]
Місце першої постановки Байройт
Інформація у Вікіданих

CMNS: Загибель богів у Вікісховищі

«Загибель богів» (нім. Götterdämmerung) або «Су́тінки богів» — музична драма (опера) на три дії з прологом Ріхарда Вагнера, що завершує тетралогію «Перстень Нібелунга».

Історія створення[ред. | ред. код]

Лібрето до опери, як і до всього циклу «Перстень Нібелунга» було написане самим Вагнером в Цюриху в 1849-52 роках. Музика була створена в Мюнхені в 187174 роках. Вперше опера була поставлена на першому Байройтському фестивалі 17 серпня 1876 року.

Перша дія «Загибелі Богів» триває близько двох годин без перерви. Опера вважається однією з найважчих у світі, як для оркестру, так і для солістів.

Дійові особи[ред. | ред. код]

Люди
Зіґфрід (тенор), Ґунтер (бас), Гаґен (бас), Альберіх (бас), Брунгільда (сопрано), Ґутруна (сопрано), Вальтраута (мецо-сопрано);
Три норни
контральто, мецо-сопрано, сопрано;
Три доньки Рейну
два сопрано і мецо-сопрано.

Стислий зміст[ред. | ред. код]

Час дії міфологічний, місце дії — береги Рейну.

Пролог[ред. | ред. код]

Та ж місцевість, що і наприкінці «Валькірії». Ніч, заграва багаття. Норни прядуть нитку долі. Їм відомо, що Валгалла згорить у величезному вогнищі. Світає. З гроту виходять Брюнґільда і Зіґфрід. Герой готується до нових подвигів. Він дарує Брюнґільді перстень Нібелунга і прощається з нею (дует «Zu neuen Taten»; «Зійди на землю, о герою мій!»).

Дія перша[ред. | ред. код]

Замок Ґібіхунгів неподалік від Рейну. Ґунтер і його сестра Ґутруна розмовляють зі зведеним братом Гаґеном, сином карлика Альберіха. Розмова пробудила в ньому жадобу до скарбів Рейну. Гаґен вселяє Ґунтеру пристрасть до Брюнгільди, замовчуючи про те, що дочка Вотана стала дружиною Зіґфріда, і пояснює, що тільки Зіґфрід може пройти крізь полум'я, яке охороняє валькірію. Герой приходить у замок, де випиває чарівний напій, приготований Гаґеном, і поринає в забуття. Зіґфрід забуває минуле, його охоплює пристрасть до Ґутруни. Він просить у Ґунтера її руки і отримує відповідь, що спочатку повинен допомогти йому отримати Брунгільду. Зіґфрід і Ґунтер скріплюють свій договір кров'ю («Die so mit dem Blitz», «Красною кров'ю життєвий жар влив я в це вино»).

До Брюнґільди приходить її сестра Вальтрауд, благаючи віддати перстень дочкам Рейну, щоб запобігти загибелі богів («Hore mit Sinn, was ich sage!»; «Вникни, сестро, у розповідь мою скорботну»). Брюнґільда відмовляє: ніколи не розлучиться вона з запорукою любові Зіґфріда. Збираються хмари. Чути ріг Зіґфріда. Він проходить крізь полум'я під виглядом Ґунтера (завдяки чарівному шолому). Брюнґільда, кинувшись до нього назустріч, з жахом відступає. Після короткої боротьби Зіґфрід забирає в неї перстень і веде з собою.

Дія друга[ред. | ред. код]

Берег річки поблизу замку Ґунтера, ніч. Карлик Альберіх вселяє сплячому Гаґену, що він повинен обманом заволодіти перснем. З'являється Зіґфрід, гордий звершень, а трохи згодом — Брюнґільда і Ґунтер. Гаґен сурмить в ріг, скликаючи народ. Готується бенкетWas tost das Horn?», «Хто в ріг сурмить?»). Ґунтер оголошує про два весілля — своє (він одружується з Брунґільд), а також Зіґфріда і Ґутруни. Всі помічають пригнічений стан Брюнґільди. Вона звинувачує Зіґфріда в клятвопорушенні, але герой, який забув про все, байдужий до її закидів («Was muht Brunhildes Blick?»; «Чим збентежений Брюнґільди погляд?»). Гаґен спонукає Брюнґільду до помсти, і вона відкриває йому вразливе місце Зіґфріда — це його спина.

Дія третя[ред. | ред. код]

Біля річки Зіґфрід зустрічає дочок Рейну. Вони просять героя повернути їм перстень; коли той відмовляється, вони пророкують йому смерть. З полювання повертаються Ґунтер і Гаґен, який пропонує Зигфріду напій, що повертає пам'ять. Герой згадує своє життя, любов до Брюнґільди («Mime hieb ein murrischer Zwerg»; «Жив-був Мімі, балакучий гном»). Коли він повертається до Гаґена спиною, той пронизує його списом. Останні слова Зіґфріда звернені до коханої («Brunhilde! Heilige Braut!»; «Брюнґільдо! Наречена богів!»).

Спускається ніч. Тіло померлого в урочистій процесії переноситься в замок. Гаґен і Ґунтер сперечаються через перстень. Гаґен смертельно ранить Ґунтера, але коли намагається зняти з пальця Зіґфріда перстень, рука мертвого загрозливо піднімається і Гаґен в жаху відступає. Брюнґільда, що мучилася докорами совісті, знімає з руки Зіґфріда перстень, щоб повернути його дочкам Рейну. Потім, скочивши на коня, вона кидається у вогонь, на якому спалюють тіло Зіґфріда, звинувачуючи Вотана в його загибелі («Wie Sonne lauter», «Як сонце ясний милостивий лик»). Вогонь розпалюється, охоплюючи замок. Гаґен гине в хвилях Рейну. Вогонь сягає небес, Валгалла палає, боги гинуть у полум'ї. Зло відкуплене. Рейн повертається у свої береги. У його спокійних хвилях пустують русалки, граючись з перснем.

Див. також[ред. | ред. код]

  • 890 Вальтраут — астероїд, названий на честь Вальтраути — героїні опери.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.

Посилання[ред. | ред. код]