Перейти до вмісту

Загородній Юрій Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Загородній Юрій Іванович
Народився7 травня 1959(1959-05-07) (66 років)
Гребінки, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський державний університет
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяОПЗЖ
НагородиВідмінник освіти України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019 22 серпня 2024

Картка на сайті Верховної Ради України

Юрій Іванович Загородній (нар. 7 травня 1959, Гребінки, УРСР) — український політик. Кандидат педагогічних наук.

Народний депутат України 9-го скликання[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 7 травня 1959 року в смт Гребінки Васильківського району Київській області.

Трудову біографію розпочав у 1976 р. — слюсарем Гребінківського відділення сільгосптехніки.

У 1986 р. закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, історичний факультет.

Працював вчителем Гребінківської середньої школи (1986—1989), директором Дослідницької середньої школи (1989—1995), консультантом-інспектором Адміністрації Президента (1995—2000, з перервами), заввідділу Державного комітету у справах захисту прав споживачів. З 2002 року по січень 2005 року був першим заступником глави Адміністрації Президента (Віктора Медведчука)[2].

З 1998 року — у лавах СДПУ(о), того ж року обраний до Політради партії, з 2000 р. — перший заступник керівника виконкому СДПУ(о), з 2002 р. голова виконкому[3]. У 2003 році обраний заступником Голови партії.

З серпня 2007 року — голова СДПУ(о).

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 19 у списку[4]. На час виборів: проректор з міжнародних питань та з питань європейської інтеграції ТОВ «Львівський медичний інститут», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві[5].

Член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України[6], голова підкомітету з питань депутатської етики.

22 серпня 2024 року був виключений з партії «Опозиційна платформа — За життя» за підтримку Закону №8371 про обмеження прав релігійних інституції пов'язаних з державою-агресором (був єдиним депутатом цієї партії, який його підтримав)[7].

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Державний службовець 1-го рангу (серпень 2003)[8].

Відмінник освіти України (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2004).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Наталія Григорівна (1961 р.н.), має дорослого сина Максима (1982 р.н.), внучку Ксенію (2006 р.н.) та Марію (2010 р.н.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фракція «Опозиційної платформи – За життя» в новій Раді: список народних депутатів [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] Сегодня (26 липня 2019)
  2. Розпорядження Президента України від 21 січня 2005 року № 21/2005-рп «Про звільнення Ю. Загороднього з посади Першого заступника Глави Адміністрації Президента України»
  3. Загородній Юрій Іванович. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
  4. Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (9 липня 2019)
  5. Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  6. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  7. З колишньої ОПЗЖ виключили депутата за підтримку заборони московського патріархату. Громадське радіо (укр.). 22 серпня 2024. Процитовано 23 серпня 2024.
  8. Указ Президента України від 27 серпня 2003 року № 914/2003 «Про присвоєння рангу державного службовця Ю. Загородньому»

Джерела

[ред. | ред. код]