Загорський Василь Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Георгійович Загорський
рум. Vasile Zagorschi
Зображення
Основна інформація
Дата народження 27 лютого 1926(1926-02-27)
Місце народження Кара-Махмед
Дата смерті 1 жовтня 2003(2003-10-01) (77 років)
Роки активності з 1947
Громадянство УРСРFlag of the Moldavian Soviet Socialist Republic (1952–1990).svgМолдова Молдова
Професії композитор, піаніст
Освіта Кишинівська консерваторія
Нагороди Заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР
Народний артист Молдавської РСР
Орден Республіки

Васи́ль Гео́ргійович Заго́рський (молд. Vasile Zagorschi; 27 лютого 1926, Кара-Махмед, Ізмаїльський повіт, Бессарабія, Румунія — 1 жовтня 2003) — український та молдавський композитор, педагог та піаніст, 1956 — член Спілки композиторів Молдавської РСР, з 1964 року — її голова, 1968 — секретар правління Спілки.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1941—1944 роках навчався в Кишинівському ліцеї, до 1945 — в гімназії,

1952 року закінчив Кишинівську консерваторію — клас Л. С. Гурова.

Одночасно в 1947—1951 роках працював викладачем теоретичних предметів в музичній школі-десятирічці, у 1951—1953 — викладачем та заступником директора по науковій та навчальній роботі Кишинівського музичного училища.

1957—1959 роки — заступник директора по науковій та навчальній роботі Кишинівської консерваторії.

Протягом 1959—1962 років — директор Молдавського театру опери та балету.

1960 року вдостоєний звання заслуженого діяча мистецтва Молдавської РСР.

Лауреат Державної премії Молдавської РСР 1968 року — «за рапсодію для скрипки, двох фортепіано та групи ударних інструментів».

1970 року отримує звання доцента.

В 1978—1990 роках був у складі Виконавчої ради Міжнародного музичного консиліуму ЮНЕСКО.

1982 — народний артист Молдавської РСР.

В його творчому доробку —балет, кантати, інструментальні п'єси, романси, симфонії, музика до фільмів:

  • 1955 — «Молдавські наспіви» — спільно з Шико Арановим,
  • 1964 — «При спробі до втечі»,
  • 1967 — «Маріанна»,
  • 1970 — «Ризик»,
  • 1973 — «Мости»,
  • 1978 — «Агент секретної служби»,
  • 1982 — «Ця чоловіча робота»,
  • 1982 — «Лебеді на ставу»,
  • 1985 — трисерійний «Життя та безмертя Сергія Лазо».

Був депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 8-го скликання.

1997 року нагороджений Орденом Республіки.

Джерела[ред. | ред. код]