Загублене місто (фільм, 2015)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Загублене містоPicto infobox cinema.png
Загублене місто фільм 2015.jpg
Жанр Трилер
Драма
Наукова фантастика
Режисер Віталій Потрух
Продюсер Ігор Ставчанський
Сценарист Віталій Потрух
Історія:
Марк Гресь
У головних
ролях
Андрій Джеджула
Сергій Романюк
Ірина Новак
Валерій Легін
Дмитро Лінартович
Євген Капорін
Костянтин Лінартович
Олексій Колеснік
Оператор Володимир Галицький
Композитор Роман Вишневський
Кінокомпанія Кіностудія імені Олександра Довженка
Дистриб'ютор Big Hand Films[1]
Тривалість 97 хвилин
Мова українська
Країна Україна Україна
Рік 2015
Дата виходу 1 жовтня 2015 (Україна)[1]
Кошторис ₴6 млн.[1]
Касові збори ₴108 тис.
IMDb ID 8772332

«Загублене місто» — український науково-фантастичний фільм-трилер, знятий дебютантом Віталієм Потрухом. Стрічка розповідає про невеличку експедицію, що вирішує розшукати загублене місто в зоні відчуження, де відбуваються надзвичайні речі. У головних ролях — Андрій Джеджула, Сергій Романюк та Ірина Новак. В український широкий прокат фільм вийшов 1 жовтня 2015 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

Експерименти вченого та за сумісництвом директора атомної електростанції виходять з-під контролю, внаслідок чого зникає ціле місто. На це місце відправляють кілька команд рятувальників, але всі вони не повертаються. З міста лунають якісь сигнали, але дізнатися, що там коїться, неможливо. Тому аномальну територію обносять колючим дротом і відрізають від зовнішнього світу, а вченого ув'язнюють. Коли він виходить, його ледь не збиває жінка, від якої вчений дізнається, що її родина під час експерименту перебувала в зниклому місті. Він запевняє жінку в тому, що її чоловік та син живі, і вони разом звертаються до мародера з проханням провести їх в місто, який протягом п'яти років нишпорить покинутим містом у пошуках деталей для свого літака. Директор переконує сталкера, що знає, де найбільше цінностей і запчастин, і обіцяє все показати. Вони проходять через прихований тунель і потрапляють в місто, в якому начебто нічого не змінилося. Жінка знаходить свою родину, а вчений і мародер дізнаються, що місто провалилося в паралельний вимір, а люди в ньому можуть за гроші дізнатися про своє майбутнє у спеціальних салонах і живуть щасливим життям. Жінка та мародер зближуються, побачивши своє майбутнє, і вони обоє вирішують тікати з цього міста. Кінець фільму залишається відкритим, натякаючи, що це все проекція бажаного їхньої підсвідомості.

У ролях[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Кошторис[ред. | ред. код]

Офіційно Держкіно виділило на фільм близько $700 тис. (6 млн грн.),[4] але за словами авторів фільму дві третини з суми присвоїв собі корупціонер-продюсер, який зараз у міжнародному розшуку, і тому, мовляв, фільм недоотримав спецефектів.[5]

Розробка[ред. | ред. код]

На початку 2012 року після розгляду проекту під робочою назвою «Прокляте місто» художньо-eкспертною радою Державного агентства України з питань кіно та його захисту режисером Мирославом Слабошпицьким, фільм виграв перший державний пітчинг і був на 100 % профінансований державним коштом: загальний бюджет склав майже 6 мільйонів гривень[1]. Однак, пізніше Мирославу Слабошпицькому не вдалося домовитися з кіностудією імені Олександра Довженка щодо знімання в Чорнобильській зоні відчуження, і він вибув з проекту[6]. Його місце зайняв дебютант Віталій Потрух, який і написав сценарій фільму[6].

Кастинг[ред. | ред. код]

Для радіо- і телеведучого Андрія Джеджули головна роль в «Загубленому місті» стала дебютною. Він сам виконав декілька небезпечних трюків для фільму[7].

Знімальний процес[ред. | ред. код]

Зйомки тривали приблизно шість місяців[8] і були завершені 7 вересня 2012 року[3]. Фільм знімався на плівку 35 мм на кіностудії імені Олександра Довженка, у Василькові, в Макарові, в Славутичі, а також під Трускавцем в місті Стебник — у покинутих промислових зонах та сольових шахтах[8][9].

Постпродакшн[ред. | ред. код]

Постпродакшном займалася компанія «Кінотур» (Kinotur Digital Intermediate Lab), яка зокрема зробила кольорокорекцію, фіналізацію, субтитри, DCP мастеринг, вивід майстер-негативу та трейлер[10].

Сприйняття[ред. | ред. код]

Касові збори[ред. | ред. код]

За перші вихідні прокату «Загублене місто» зайняв сьоме місце бокс-офісу: фільм подивилось понад 2 тисяч глядачів, що принесло йому 108 тисяч гривень[11].

Критика[ред. | ред. код]

Олександр Гусєв з «Української правди» негативно оцінив фільм, заявивши, що він вельми цікавий як концентрована демонстрація тих недоліків вітчизняного кінематографа, від яких нове покоління українських режисерів починає позбавлятися[12].

Випуск[ред. | ред. код]

Спочатку, за словами режисера, прем'єра «Загубленого міста» очікувалася в січні 2013 року, але вийшла в український широкий прокат лише 1 жовтня 2015 року[3]. Перед цим у рамках презентаційного туру протягом вересня 2015 року відбулися допрем'єрні покази фільму у Вінниці, Києві, Дніпропетровську та Львові[2]. Загальнонаціональний прокат охопив сімдесят один кіноекран у тридцяти містах України[13]. Одна гривня від кожного проданого квитка переказувалась на рахунок благодійного фонду «Турбота поколінь» — на закупівлю медикаментів для бійців АТО[2]. Компанія Big Hand Films з цією стрічкою дебютувала як дистриб'ютор[1]. Через деякий час після прокату у кінотеатрах України фільм був показаний на телеканалі «Інтер».

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Загублене місто»[14]
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
2015 Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь» Найкращий дебют «Загублене місто»" Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Олеся Анастасьєва (18 серпня 2015). Фільм «Загублене місто», який був переможцем пітчингів Держкіно, стартує в українському прокаті з жовтня (укр.). «Телекритика». Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  2. а б в г д е ж Прес-реліз щодо виходу в прокат трилера «Загублене місто» (укр.). «Державне агентство України з питань кіно». 23 вересня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  3. а б в Завершено зйомки нового українського фільму «Загублене місто» (укр.). «Радіо Свобода». 8 вересня 2015. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 29 вересня 2015. 
  4. «Я дуже вірю в українське кіно». Шоумен та актор Андрій Джеджула про новий фільм «Загублене місто» — Zaxid.net, 30 вересня 2015
  5. «Загублене місто»: український фільм, нудніший за розмови водія твого таксі — Місцева жовта преса. Блог Романа Голубовського, 30 вересня 2015
  6. а б Прем'єра фільму «Загублене місто» (укр.). Радио Вести. 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  7. «Хто прагне йти — того веде доля»: Андрій Джеджула про «Загублене місто» (укр.). 10 вересня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  8. а б Олексій Першко (23 вересня 2015). Андрій Джеджула: Ми всі великі патріоти нашого фільму (укр.). Kino-teatr.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  9. Трилер "Загублене місто" покажуть у 19 містах України (укр.). «Подробиці». 25 вересня 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  10. «Кінотур» приступив до пстпродакшну фільму «Загублене місто» (укр.). «Кінотур». Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 
  11. Олексій Першко (6 жовтня 2015). Бокс-офіс №40 за 01 — 04 жовтня 2015: Брати в загубленому місті (укр.). Kino-teatr.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  12. Олександр Гусєв (5 жовтня 2015). 9 фильмов и 4 фестиваля: все, что вам нужно знать про кино в октябре (рос.). Українська правда. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015. 
  13. Український трилер «Загублене місто» в кінотеатрах України (укр.). «Державне агентство України з питань кіно». 1 жовтня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015. 
  14. Юлія Осиновська (23 вересня 2015). «Загублене місто» - український фантастичний трилер: два роки "на полиці", і нарешті на екрані (укр.). «Ера Медіа». Архів оригіналу за 29 вересень 2015. Процитовано 29 вересня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]