Загін «Погоня»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Загін «Погоня»
біл. Атрад «Пагоня»
Atrad Pagonya.png
Нарукавний знак
На службі липень 2014 — вересень 2016
Країна Україна Україна
Війни/битви Війна на сході України
Знаки розрізнення
Прапор Flag of Belarus (1918, 1991–1995).svg
Біло-червоно-білий прапор

Загін «Погоня» (біл. Атрад «Пагоня») — підрозділ, сформований із добровольців з Білорусі, які брали участь у збройному конфлікті на Донбасі. Воювали на боці України проти агресії Російської федерації.

Сформований у липні 2014 року. Тренувальний табір розташовано на Волині. Загін оголосив про припинення військової діяльності у вересні 2016 року — члени створили організацію «Громадський сектор Загін "Погоня"», яка в першу чергу займається наданням різнобічної допомоги білоруським добровольцям.

Історія створення[ред. | ред. код]

Після завершення «Революції гідності» велика кількість білорусів, які брали участь у подіях на Майдані Незалежності почали поповнювати ряди добровольчих батальйонів. Зокрема влились у ряди «Донбасу» та «Азову». 3 червня командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко в інтерв'ю журналістам повідомив, що у його підрозділі воюють 15 білорусів[1]. Серед них за його словами були і ті, хто прибув з Білорусі і ті, хто до цього мешкав в Україні.

Білоруські журналісти повідомляли протягом літа 2014 року про білорусів, які воюють у рядах «Добровольчого українського корпусу» сформованого Правим сектором у «Подільській січі», що була сформована на Хмельниччині та у батальйонах «Азов» і «Донбас»[2][3]. Щодо реальної кількості бійців на той час достеменних даних немає, адже більшість учасників формувань називаються різними псевдо, зберігаючи анонімність.

Наразі вважається, що початкова кількість загону «Погоня» була 5 людей. Одним з організаторів загону став український політик з Волині Ігор Гузь. Він повідомив журналістам, що формування загону, як бойової одиниці почалось у липні в спеціально облаштованому таборі на Волині. Втім у бойові дії, як самодостатня одиниця підрозділ не вступав. Його бійці після тренувань були об'єднані у групи по 3-7 чоловік і вливались у добровольчі батальйони та інші формування. Така схема була прийнята для конспірації, аби спецслужби Білорусі не змогли вирахувати його учасників[4].

Мінський політолог Роман Яковлевський у коментарі російському телеканалу «Росія 24» зазначив, що за його даними спільні україно-білоруські табори для патріотичної молоді на Волині існували і в попередні роки. Отже вони і могли стати основою для вишколеного табору «Погоні». Також він не виключив, що загін міг поповнюватись за рахунок добровольців з організації «Молодий фронт», які в різні часи піддавались серозним репресіям з боку білоруської влади[2].

Керівництво та структура[ред. | ред. код]

Щодо керівництва підрозділу з білоруського боку даних немає. З українського боку «хресним батьком» називається політик з Волині Ігор Гузь. За його даними у структуру загону була покладенна тактика УПА. Невеликі самодостатні підрозділи розміром 3-5-7 людей. Учасники загонів можуть не знати один одного, а зв'язок між ними здійснюють в разі потреби командири[4].

Чисельність[ред. | ред. код]

За даними телеканалу «Белсат» на участь у підрозділі зголосились більше сотні людей, але з них для «Погоні» було відібрано кілька десятків перевірених добровольців. Вони і сформували кістяк підрозділу. Щодо загальної чисельності білорусів, які беруть участь у війні на сході України, то такі дані ніхто не подавав.

Участь у боях[ред. | ред. код]

За даними командирів добровольчих підрозділів білоруси брали участь у боях з початку літа 2014 р.

Втрати[ред. | ред. код]

На початку серпня 2014 р. у деяких білоруських ЗМІ з'явилась інформація про загибель 12 бійців загону «Погоня». Але згодом її спростувала представниця добровольчого формування Тетяна Єлавая. Вона зазначила, що бійці про яких їй було відомо, які були на передовій, живі та здорові і перебувають у безпеці. Втім вона не виключила, що могли загинути білоруси, які діють у складі інших добровольчих батальйонів[5][6].

Переслідування на Батьківщині[ред. | ред. код]

З боку правоохоронних органів Білорусі не раз лунали заяви, що людей, участь яких у війні на сході України буде доведена чекає покарання за ст. «Найманство», санкція по якій може сягати від 3 до 7 років ув'язнення[7]. На початку жовтня 2014 р. голова КДБ Білорусі Валерій Вакульчик нагадав громадянам про відповідальність за незаконні з позиції законодавства республіки дії. Окрім того неодноразово правоохоронці звертались до білорусів із закликом не піддаватись на пропозиції брати участь у війні на боці сепаратистів з Донбасу[8]. Зазначалось, що подібні факти були викриті у Вітебську та Мінську у серпні 2014 р. Погрози на адресу білорусів учасників війни на Сході України лунали і від президента Білорусі Олександр Лукашенка.

В офіційній групі загону «Погоня» у мережі Facebook повідомлялось про те, що електрона пошта та сторінки у соціальних мережах учасників підрозділу неодноразово зламувались. За даними Ігоря Гузя, деякі бійці будуть вимушені через можливі переслідування себе чи рідних, залишитись в Україні, або виїхати до країн Заходу.

Припинення військової діяльності[ред. | ред. код]

У вересні 2016 року Загін «Погоня» оголосив про припинення участі в бойових діях на сході України. Члени створили організація «Громадський сектор Загін "Погоня"», яка в першу чергу займається різнобічної допомогою білоруським добровольцям.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]