Задорожній Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Вікторович Задорожній
Александр Викторович Задорожный
Народився 26 червня 1960(1960-06-26)
Красний Кут (Луганська область)
Помер 12 травня 2017(2017-05-12) (56 років)
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Проживання Київ
Діяльність юрист, політик, науковець
Alma mater Київський університет імені Тараса Шевченка
Дружина Галина
Діти Анна, Олександр
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Заслужений юрист України

Олекса́ндр Ві́кторович Задорожній (26 червня 1960(19600626) — 12 травня 2017) — український юрист, політик та науковець. Завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, член Постійної палати третейського суду від України, президент Української асоціації міжнародного права.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Народився 26 червня 1960 року у селищі міського типу Красний Кут Луганської області[1].

У 1977 році вступив до факультету міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1982 року[2].

Наукова та викладацька діяльність[ред.ред. код]

З жовтня 1982 року — асистент кафедри міжнародного права, з травня 1984-го — заступник секретаря університетського комітету комсомолу[1]. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Генезис і еволюція мондіалізму: міжнародно-правові аспекти»[3], отримавши ступінь кандидата юридичних наук[1].

З травня 1988 року — заступник декана факультету міжнародних відносин, з вересня 1991-го — старший науковий співробітник, з 1993-го — доцент Київського університету імені Тараса Шевченка[1]. У 1990 році Задорожній заснував юридичну фірму «Проксен», директором якої був до 1998-го[1].

У 2003 році став завідувачем кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У грудні того ж року став член-кореспондентом Академії правових наук України[1]. З 2006 до 2008 року був проректором з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка[1].

Політична діяльність[ред.ред. код]

З травня 1998 по травень 2002 року — народний депутат України 3-го скликання, обраний по виборчому округу № 217[4]. У 1999 році був довіреною особою кандидата у президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі[1]. У парламенті був членом фракції НДП, групи «Відродження регіонів», фракцій партій «Демократичний союз» та «Єдність»[1]. Був членом Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД та головою Комітету з питань правової політики[1].

З 2001 по 2004 рік був членом партії «Єдність», до цього був членом партії «Демократичний союз»[1]. З травня 2002 по травень 2006 року — народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 213 у Києві при підтримці блока політичних партій «Єдність»[1][5]. З моменту обрання до січня 2005-го був постійним представником президента у Верховній Раді[1].

У парламенті 4-го скликання був членом фракції «Єдина Україна», груп «Народовладдя» та «Демократичні ініціативи Народовладдя», фракції партії «Єдина Україна», групи Народного блоку Литвина, входив до складу Комітету з питань правової політики[5]. Називався сподвижником голови Адміністрації президента Віктора Медведчука при розробці та впровадженні політичної реформи 2004 року[6].

Співініціатор законопроекту про судоустрій України 2002 р., що був прийнятий як Закон.

У квітні 2004 року президент Кучма призначив Задорожнього членом Постійної палати третейського суду від України[7]. Тоді ж був призначений членом Вищої ради юстиції[6]. З липня 2004 року входив до складу політвиконкому партії «Єдина Україна»[1], яка в кінці 2005 року увійшла до складу «Батьківщини»[8]. У 2004—2005 році був довіреною особою кандидата у президенти України Віктора Януковича у територіальному виборчому окрузі № 217[1].

Під час політичної кризи навесні 2007-го Задорожній назвав указ президента Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради 5-го скликання незаконним[6]. Він вів перевірку суддів Печерського суду, які ухвалювали рішення на користь Ющенка[9][10]. Незадовго до того він критикував главу держави за повторне ветування закону про Кабмін, що розширяв повноваження уряду[6]. У липні 2007 року Ющенко звільнив Задорожнього з Вищої ради юстиції з формулюванням «за порушення присяги»[11].

Брав участь у дострокових парламентських виборах 2007 року за списком виборчого блоку «КУЧМА», який набрав 0,1 % голосів[6]. У лютому 2008 року був призначений радником прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко[6]. Він очолив групу, яка працювала над проектом нової конституції[12].

Помер 12 травня 2017 року у Німеччині після важкої хвороби.[13]

Прощально-поховальна церемонія відбулася 17 травня у Києві.[14]

Родина[ред.ред. код]

Дружина Галина Андріївна (народилася 1959 року) — економіст юридичної фірми «Проксен»; дочка Анна (народилася 1982 року) — юрист; син Олександр (народився 1994 року)[1].

Нагороди[ред.ред. код]

Заслужений юрист України2000), орден «За заслуги» III ступеня (2004), почесна грамота Верховної Ради (2005)[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Довідка: Задорожній Олександр Вікторович. Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 2012-07-24. 
  2. Задорожній Олександр Вікторович. Політика і Культура. Процитовано 2012-07-24. 
  3. Генезис и эволюция мондиализма: международно-правовые аспекты. Наукова бібліотека імені М. Максимовича. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-07-24. 
  4. Задорожній Олександр Вікторович. Народні депутати України. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-07-24. 
  5. а б Задорожній Олександр Вікторович. Народні депутати України. Верховна Рада України. Процитовано 2012-07-24. 
  6. а б в г д е Задорожний Александр Викторович. ЛІГА.Досье. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-07-24. 
  7. Кучма призначив Задорожнього членом Третейського Суду. Українська правда. 5 квітня 2004. Процитовано 2012-07-24. 
  8. "Єдина Україна" решила влиться в "Батьківщину". Подробности. 2005-11-27. Процитовано 2012-07-24. 
  9. Політична криза як конкурс безсоромності. Українська правда. 11 червня 2007. Процитовано 2012-07-24. 
  10. Медведчук не зміг прорвати юридичний фронт. Українська правда. 10 жовтня 2007. Процитовано 2012-07-24. 
  11. Ющенко вигнав людину Кучми з ради юстиції. Українська правда. 4 липня 2007. Процитовано 2012-07-24. 
  12. Широка коаліція. Післямова. Українська правда. 10 червня 2009. Процитовано 2012-07-24. 
  13. Відійшов у вічність екс-нардеп Олександр Задорожний /Експрес, 12.05.2017/
  14. Сайт Інституту міжнародних відносин КНУ

Посилання[ред.ред. код]