Зайві люди (оповідання)
| Зайві люди | ||||
|---|---|---|---|---|
| Лишние люди | ||||
| Жанр | оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Антон Павлович Чехов | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1886 | |||
| Опубліковано | 1886 | |||
|
| ||||
«Зайві люди» (рос. Лишние люди) — оповідання А. П. Чехова, написане й опубліковане1886 року за враженнями від дачного життя на початку 80-х років XIX століття.
Сюжет[ред. | ред. код]
Якось ввечері до себе на дачу з речами приїхав член окружного суду Павло Матвійович Зайкін. Дорогою йому зустрічається інший дачник в рудих панталонах. Між ними починається розмова. Дачник в рудих панталонах скаржився на малі витрати: «Витратиш необережно копійку, а потім і не спиш усю ніч».
Зайкін підтвердив, що йому теж дорого їздити, але з міста на дачу вивезені всі меблі, прислуга, «самовар поставити нема кому». У себе на дачі Зайкін виявив, що всі пішли у власних справах. Удома був лише його малий син. Він розповів, що обіду сьогодні не буде тому, що батька ніхто не чекав, а мати поїхала з Ольгою Кирилівною на репетицію вистави.
Син показує батькові свою колекцію комах, частина яких була наколота на шпильки — так його вчила Ольга Кирилівна. Побачивши таке, Зайкін каже:
«Саму Ольгу Кирилівну б приколоти так! Забери звідси! Соромно мучити тварин!»
Ввечері повернулися його дружина, Надія Степанівна, Ольга Кирилівна та двоє незнайомих чоловіків. Один був Коромислів — напарник дружини з дуету, інший — актор Смеркалов. Дружина пояснила, що вони ставлять «Мешканця з тромбоном» і «Вона його чекає».
Увесь вечір на дачі повторювали ролі, потім пригощали гостей. Зайкін пішов спати. Акторам запропонували лишитися на ніч. О другій годині ночі дружина збудила Зайкіна й попросила його піти в кабінет тому, що Ольга Кирилівна не може заснути одна, але в кабінеті на дивані лежав його син. Чоловік вийшов освіжитися, там зустрів знайомого дачника в рудих панталонах, до якого приїхали племінниці з тещею. Вони вирішують пошукати який-небудь шинок чи трактир.
Історія публікації[ред. | ред. код]
Вперше оповідання опубліковано в «Петербурзькій газеті» № 169 (23 червня) 1886 року з підписом А. Чехонте. Також воно увійшло до збірки «Невинные речи» та видання А. Ф. Маркса.
За життя Чехова оповідання перекладали болгарською, німецькою та сербохорватською мовами.
Джерела[ред. | ред. код]
- Чехов А. П. Злодії// Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
- Михаил Чехов. Об А. П. Чехове. — «Журнал для всех», 1905, № 7, стр. 414; ср. также: Вокруг Чехова, стр. 134.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чехов А. Зайві люди [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
