Зайцев В'ячеслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'ячеслав Зайцев
В'ячеслав Олексійович Зайцев
 Сержант
Загальна інформація
Народження 6 вересня 1980(1980-09-06)
с. Іванівка, Запорізька область, Україна
Смерть 5 жовтня 2022(2022-10-05) (42 роки)
Донецька область, Україна
Alma Mater Запорізький національний університет
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

В'ячесла́в Олексі́йович За́йцев (6 вересня 1980, Іванівка, Запорізька область — 5 жовтня 2022, Донецька область) — український громадський діяч, історик, військовослужбовець, сержант[1] Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1980 року в селі Іванівці, нині Благовіщенської громади Василівського району Запорізької области України.

У 1998—2000 роках проходив військову службу в Збройних Силах України, у 1 АеМД, сержант.

15 жовтня 2004 року, разом з ще одним студентом історичного факультету Сергієм Дідиком був відрахований із Запорізького національного університету. Підставою для цього стало рішення Орджонікідзевського районного суду. Суд визнав студентів винних у правопорушенні, а саме вони закидали багнюкою рекламний щит з передвиборчою агітацією кандидата у президенти України Віктора Януковича. Суд присудив обом по три доби арешту. Після цього, проректор ЗНУ Григорій Брехаря[2] підписав наказ про їхнє відрахування. 21 жовтня 2004 року сотні незгодних з таким рішенням студентів вийшли на акцію підтримки Сергія та В'ячеслава. Завдяки активній позиції студентів, викладачів історичного факультету та юристів, обох студентів було поновлено в університеті у грудні 2004 року[3].

2008 року закінчив історичний факультет ЗНУ. До війни був науковцем, вивчав історію козаччини на острові Хортиці[4][5]. Завідувач інформаційно-видавничим відділом Державного підприємства "Національний заповідник Хортиця"[6].

Доброволець, до Збройних Сил України був призваний за частковою мобілізацією в березні 2014 року. Брав участь в АТО у складі 79-ї окремої аеромобільної бригади. Пройшов охорону Перекопського перешийка, бої на Донбасі, оточення в «Секторі Д» — на українсько-російському кордоні, прорив до своїх. Брав участь в боях за Донецький аеропорт. Кіборг. Зазнав поранення, лікувався в м. Запоріжжі.

Герой фільму Радіо Свобода «Січ»[7][8].

Депутат Запорізької міської ради від «Європейської солідарності». Керівник консультативної ради учасників АТО при голові Запорізької ОДА[9].

Загинув 5 жовтня 2022 року, відстоюючи цілісність України на Донецькому напрямку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Непоправна втрата: на Донеччині загинув видатний випускник ЗНУ В'ячеслав Зайцев — історик, бібліотекар, воїн, учасник оборони Донецького аеропорту, волонтер // Запорізький національний університет. — 2022. — 5 жовтня.
  2. Брехаря Григорій Павлович
  3. 15 жовтня 2004 року
  4. Зайцев Вячеслав Олексійович — Біографія, Балотування, Фракції, Декларації | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021. 
  5. «Кіборг» Вячеслав Зайцев: «Влучний постріл із гранатомета майже завжди ставив жирну крапку в бою». armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021. 
  6. Зайцев Вячеслав Олексійович. 5 жовтня 2022. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022. 
  7. На фронті загинув «запорізький кіборг», герой фільму Радіо Свобода «Січ» Вʼячеслав Зайцев. www.radiosvoboda.org. 5 жовтня 2022.
  8. СІЧ. Звідки росте спротив «русскому миру». 22 серпня 2018
  9. Десант починає і перемагає. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021. 
  10. Указ Президента України від 28 листопада 2022 року року № 805/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  11. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]