Зайчук Володимир Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Гнатович Зайчук

Час на посаді:
1970 — 2.8.1990
ПопередникЗгурська Катерина Іванівна
НаступникБойко Віталій Федорович

Народився1 липня 1921(1921-07-01)
село Тростянець тепер Ківерцівського району Волинська область
Помер12 травня 1996(1996-05-12) (74 роки)
Київ
ГромадянствоСРСР, Україна
Національністьукраїнець
Професіяукраїнський юрист і державний діяч
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»
Заслужений юрист України

Володи́мир Гна́тович Зайчу́к (1 липня 1921, село Тростянець нині Ківерцівського району Волинської області — 12 травня 1996, Київ) — український юрист і державний діяч. Член Ревізійної комісії КПУ у 1976 — 1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 6-11-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1940 року працював народним слідчим прокуратури міста Володимира-Волинського Волинської області. Учасник Німецько-радянської війни. У 19411944 роках був слідчим прокуратури 393-ї, 337-ї та 172-ї дивізій. З вересня 1944 року виконував окремі доручення при військовій раді 69-ї армії, був першим помічником начальника штабу 961-го стрілецького полку 274-ї стрілецької дивізії. Учасник параду Перемоги союзних військ у м. Берліні. Член ВКП(б) з 1945 року.

Після закінчення війни працював контролером по промисловості в комендатурі союзних військ у місті Берліні, співробітником управління військового коменданта міста Берліна радянської військової адміністрації. Потім до 1948 року був начальником навчальної частини навчального центру з підготовки офіцерського складу Радянської Армії в Берліні.

У 19481950 роках — студент Львівської юридичної школи, яку закінчив у 1950 році. У 1950 році обраний народним суддею 3-ї дільниці Ленінського району міста Львова.

У 19501953 роках працював головою Ровенського обласного суду. У 1954 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1953 по 1962 роках — перший заступник, заступник Міністра юстиції УРСР. З 1957 по 1964 роках — головний редактор журналу «Радянське право» (тепер — «Українське право»).

У 1962 році обраний заступником Голови, а в лютому 1963 — Головою Верховного Суду УРСР.

З 6 жовтня 1970 року по 1990 рік — міністр юстиції УРСР. Публікації: «Новий Кримінальний кодекс УРСР» (1961), «Правове виховання трудящих» (1972), «Законність — основа діяльності органів правосуддя» (1973), «Народні засідателі» (1975) та інші.

Нагороди[ред. | ред. код]

9 медалей:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Укр.енцикл.».

Посилання[ред. | ред. код]