Заянська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заянська війна
Мапа Заянської війни

Мапа Заянської війни
Координати: 33°30′ пн. ш. 4°30′ зх. д. / 33.500° пн. ш. 4.500° зх. д. / 33.500; -4.500
Дата: 1914-1921
Місце: Марокко
Результат: Перемога Франції
Сторони
Франція Заянська конфедерація
Командувачі
Луї-Юбер Ліоте Моха-у-Хамму-Заяні
Військові сили
регулярна армія Франції берберське ополчення та партизани

Заянська війна (фр. Guerre des Zayans) — війна між Францією та Заянською конфедерацією берберських племен в Марокко, що тривала у 19141921 рр.

Передумови війни[ред. | ред. код]

Марокко стало французьким протекторатом у 1912 році, і резидент-генерал Луї-Юбер Ліоте прагнув поширити французький вплив на схід через гори Середнього Атласу в напрямку французького Алжиру. Проти цього виступили берберські племена з династії Заянітів, на чолі з Мохою-у-Хаммам-Заяні[1].

Хід війни[ред. | ред. код]

Війна почалася для французів вдало: їм вдалося швидко зайняти важливі міста Таза та Хеніфра. Однак, попри втрату своєї головної бази в Хеніфрі, Заяніти, що перейшли до партизанської тактики, завдали французам важкі втрати, а ті у відповідь створили мобільні загони (фр. groupes mobiles) — загальновійськові формування, що складаються з регулярної та нерегулярної піхоти, кавалерії й артилерії одночасно.

Розпочата незабаром Перша світова війна сильно вплинула на хід конфлікту: французи були змушені вивести більшу частину військ з Марокко для участі в обороні Франції. Це посилилося втратою понад 600 французів у битві при Ель-Херрі. Ліоте реорганізував сили, що залишилися в його розпорядженні, в так звані «живі барикади», що складалися з форпостів, укомплектованих його найкращими військами, які захищали периметр території, контрольованої Францією, розмістивши війська більш низького рівня оснащення та вишколу в ар'єргарді. Протягом наступних чотирьох років французи зберегли більшу частину підконтрольної території, незважаючи на розвідувальну та фінансову підтримку, надану Центральними державами Заянської конфедерації, і постійні набіги та сутички[2].

Після підписання франко-німецького перемир'я в листопаді 1918 року берберські племена не припинили бойові дії проти французьких сил. Французи відновили наступ в районі Хеніфра в 1920 році, встановивши ряд блокпостів, щоб обмежити свободу пересування заянітів. Вони почали переговори з синами Хаммам, переконавши трьох з них визнати французьке панування[3].

Результат[ред. | ред. код]

Розкол у Заянітській конфедерації на тих, хто підтримував підпорядкування, і тих, хто раніше був проти, привів до внутрішнього розбрату і смерті Хаммам навесні 1921 року. Французи відповіли потужним тристороннім наступом в районі Середнього Атласу, маючи на меті остаточно підпорядкувати дану область. Деякі племена на чолі з Мухою-Саїдом втекли до гір Високого Атласу та продовжували партизанську війну проти французів аж до початку 1930-х років[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Hoisington, William A (1995). Lyautey and the French Conquest of Morocco. New York: Macmillan (St Martin's Press). ISBN 0-312-12529-1. 
  2. http://rusplt.ru/ww1/chronicle/khronika-11945.html
  3. Bidwell, Robin Leonard (1973). Morocco Under Colonial Rule: French Administration Of Tribal Areas 1912–1956. Abingdon, UK: Frank Cass. ISBN 0-7146-2877-8. 
  4. Fage, J.D.; Roberts, Andrew; Oliver, Roland Anthony (1986). The Cambridge History of Africa: From 1905 to 1940. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-22505-1. 

Література[ред. | ред. код]