Заклад (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Заклад
Вид на село Заклад
Вид на село Заклад
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район
Рада/громада Миколаївська міська рада (Львівська область)
Код КОАТУУ 4623010101
Основні дані
Засноване 1875
Населення 308
Площа 0,046 км²
Густота населення 6695,65 осіб/км²
Поштовий індекс 81606[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°33′09″ пн. ш. 23°56′53″ сх. д. / 49.55250° пн. ш. 23.94806° сх. д. / 49.55250; 23.94806Координати: 49°33′09″ пн. ш. 23°56′53″ сх. д. / 49.55250° пн. ш. 23.94806° сх. д. / 49.55250; 23.94806
Середня висота
над рівнем моря
277 м
Місцева влада
Адреса ради 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, вул. Шептицького, 82 , тел. 51-271
Карта
Заклад is located in Україна
Заклад
Заклад
Заклад is located in Львівська область
Заклад
Заклад

Закла́д — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 308 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська міська рада.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване у північно-західній частині району за 5 кілометрів від Миколаєва і входить до меж райцентру. За кілометр від села проходить міжнародна автотраса Київ — Чоп, а через Заклад проходить невеликий тракт із сусідньої Демні. На західній окраїні села протікає ріка Зубра.

Назва[ред.ред. код]

Походить від установи «Доброчинний заклад для сиріт і убогих», що існувала тут із 1840-х років. Вона діяла у приміщенні, де нині психіатрична лікарня й тюрма. Ймення «інститут» установі не прижилося, тому її стали звати «закладом», а потім і все поселення назвою «Заклад».

Історія[ред.ред. код]

Наполеон Орда. Палац у Закладі

Засновником поселення вважають польського графа Станіслава Скарбека. У затишному місці поміж Дроговижем і Демнею він збудував палац за проектом його австрійської резиденції в містечку Нуссдорф. Палац у Закладі має вигляд букви «П», його середня частина триповерхова, а бокові мають чотири поверхи. Поблизу них — стилізовані башти, висотою у п'ять поверхів.

1840-го року в приміщенні свого палацу Станіслав Скарбек заснував «Доброчинний інститут для сиріт та убогих». Його діяльність узаконено 1 серпня 1843 року. Ця будівля неймовірної краси й витонченості мала стати помешканням для усіх бездомних дітей. Мешкали тут діти багатьох національностей, але навчання велося польською у суворому католицькому дусі. Окрім загальної освіти діти здобували і фахові знання: дівчата вивчали городництво, куховарство і шиття, а хлопці — різні види ремесел й виготовлення горілки. Загалом у Закладі проживало до 400 дітей-сиріт: 250 хлопців та 150 дівчат.

Окрім дітей у палаці Скарбека мешкали близько 60 стареньких. Аби влаштувати у палаці для них притулок, Скарбек продав власний будинок театру у Львові, звіринець, три містечка й 28 сіл. Натомість граф одержав палац-інститут в Закладі у вічне володіння.

Історики й досі сперечаються щодо того, чому Скарбек так облюбував це місце. Одна з версій — у селі він мав коханку Анну, дружину місцевого конюха. Кажуть, що із чотирьох її доньок принаймні дві — Скарбекові. Для цієї жінки Станіслав придбав у Миколаєві величенний будинок. У ньому коханка Скарбека так і не жила, але часто здавала його в оренду для міських балів.

Станіслав Скарбек так і не дочекався остаточного завершення будівництва свого палацу й помер у Львові 28 жовтня 1848 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі. Щоправда 1888 року, коли будівництво в Закладі нарешті остаточно завершили, тіло Станіслава Скарбека перепоховали до крипти у так званому Закладському лісі неподалік від палацу-інституту.

Відповідно до статуту, після смерті засновника «Доброчинним закладом-інститутом для сиріт та убогих» керувала Наглядова рада. Її очолював представник з роду Скарбеків і за це він мав певну пільгу — міг проживати в одній з кімнат Закладу, а також театру в місті Львів. Одразу по смерті Станіслава інститут взяв під свою опіку зять Скарбекового брата Ігнація Кароль Яблоновський.

Серед викладачів інситуту більшість становили поляки, однак були й українці. Один з них — Денис Січинський, згодом став генієм-композитором. У 1888 році його, тоді молодого випускника консерваторії, за порадою відомого професора В. Вшелячиньського прийняли у Заклад на посаду вчителя музики. Окрім співу Січинський навчав дітей гри на різноманітних музичних інструментах, а у 1896 році організував на базі інституту духовий оркестр. Наступні два роки Денис був капельмейстром. А 10 років, проведених у Закладі ввійшли до біографії композитора як «Закладський період». За цей час Січинський 1892 року написав кантату «Дніпро реве» на слова Бориса Грінченка, 1894 — марш «Сагайдачний», а ще «Чеську польку», фортепіанні мініатюри й обробки народних пісень.

Ще на початку ХХ ст. автор одного з путівників Мечислав Орлович назвав Заклад «зразковою спорудою», яку можна відвідати «лише за згодою дирекції». Під час Визвольних змагань 1917—1920 тут «квартирував» полк Будьонного. Більшовики спалили унікальну книгозбірню, розікрали та знищили інші цінності.[2] А уже 1939 року після «визволення» Західної України мародери вперше розкопали поховання Скарбека у лісопарку, що тепер зветься Закладівським лісом. Опісля борці з релігією ще й 1959 року понищили решту поховань на невеличкому кладовищі, де спочивають працівники інситуту й старі люди. Та й головний корпус палацу Скарбека сильно постраждав після бомбардувань Другої світової війни й перебудов у післявоєнний період.

Радянська влада у 1941 році в одному з корпусів колишнього «Доброчинного інституту для сиріт і убогих» влаштувала свій сиротинець. Згодом його перетворили у тюрму НКВС. А 1984 року тут заснували Миколаївську виправну колонію № 50. Ця установа діє до сьогодні, вона розрахована на утримання 600 осіб. Більшість в'язнів — неповнолітні з першою судимістю. На базі виправного закладу діє Державний професійно-технічний навчальний заклад «Миколаївський навчальний центр N 50», а також підприємство, яке спеціалізується на виготовленні металевих виробів — сітки, колючого дроту й секції огорожі. У 1999 році на території Миколаївської виправної колонії № 50 відкрито каплицю, у тюрмі із засудженими працює капелан від УГКЦ.

А в головному приміщенні палацу Скарбека нині діє обласна психіатрична лікарня. У радянські часи тут також працював профілакторій для примусового лікування алкоголізму.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район
  2. Іван Фаріон. «Проклята» картина у палаці графа Скарбека… — С. 9.

Джерела[ред.ред. код]

  • Іван Фаріон. «Проклята» картина у палаці графа Скарбека // Високий замок. — Львів, 2016. — № 23 (5423) (25 лют.-2 бер.). — С. 1, 9.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.