Заковоротній Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Заковоротній
Народився	28 травня 1923(1923-05-28) Миколаїв
Помер	16 листопада 2012(2012-11-16) (89 років) Миколаїв
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	військовослужбовець
Відомий завдяки	краєзнавець
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За трудову доблесть» Медаль «За трудову відзнаку» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Звання	Почесний громадянин міста Миколаєва

Дмитро́ Іва́нович Заковоро́тній (28 травня 1923 — 16 листопада 2012) — український профспілковий діяч, згодом — письменник, історик і краєзнавець.

Життєпис

Народився в місті Миколаєві в родині залізничника. Українець. У 1933 році втратив батька, який помер від туберкульозу. Після закінчення 7 класів вступив до школи ФЗУ, де освоїв професію модельника.

Трудову діяльність розпочав у 1938 році робітником на заводі імені А. Марті (нині ЧСЗ).

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року призваний до лав РСЧА. Направлений на навчання до 1-го Омського піхотного училища, яке так і не закінчив. Через складну ситуацію на фронті, був направлений на Сталінградський фронт, брав участь в обороні Сталінграда, був поранений. Після одужання воював у складі 16-ї артилерійської Кіровоградської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії прориву РГК на Північно-Західному, Брянському, Степовому та 2-му Українському фронтах, старшина. Двічі був поранений і одного разу контужений.

Після демобілізації повернувся до Миколаєва, працював на ремонтно-механічному заводі будтресту № 44 (згодом РМЗ став частиною заводу «Кристал»), відновлював зруйноване війною підприємство. На РМЗ був обраний головою завкому, а у вільний від основної роботи час займався ще й громадською роботою.

У 1950 році Д. І. Заковоротній був обраний заступником голови об'єднаного профкому будтресту № 44, до складу якого входило шість будівельних управлінь, а також інші організації. Взяв активну участь у будівництві Верхньоінгулецької зрошувальної системи. Згодом був обраний головою об'єднаного побудкому «Укрводбуду» і протягом двох років працював у Запоріжжі.

З 1956 по 1963 роки — голова Миколаївського обкому профспілки працівників сільського господарства і заготівель. На цій посаді Д. І. Заковоротній займався розвитком соціально-культурної та побутової сфери миколаївських аграріїв.

У 1963 році призначений начальником відділу капітального будівництва Миколаївського обласного управління сільського господарства. Того ж року переведений на посаду директора, а з 1975 року й до відходу на пенсію — генеральний директор Миколаївського обласного ВО будівельних матеріалів.

У 1967 році закінчив Московську вищу школу профспілкового руху за спеціальністю «економіст».

Після виходу на пенсію почав займатись історико-краєзнавчою діяльністю, автор низки книг.

Нагороди і почесні звання

Нагороджений орденами «За мужність» 3-го ступеня (14.10.1999), Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (26.02.1945), «Знак Пошани», багатьма медалями, нагрудним знаком «Раціоналізатор СРСР».

Почесний громадянин міста Миколаєва (21.08.2012).

Бібліографія

• Заковоротній Д. І. «Храмы Николаева». — Николаев: Изд-во ЧП Гудым И. А., 2001.
• Заковоротній Д. І. «Город Николаев — хутор Водопой…». — Николаев: Изд-во ЧП Гудым, 2003.
• Заковоротній Д. І. «Храмы Прибужья». — Николаев: Изд-во ЧП Гудым И. А., 2004.
• Заковоротній Д. І. «Ах, война, что ж ты, подлая, сделала!». — Николаев: Изд-во ЧП Гудым И. А., 2005.
• Заковоротній Д. І. «Немцы-колонисты в Северном Причерноморье (1803—1944)». — Николаев: Изд-во Ирины Гудым, 2009.
• Заковоротній Д. І. «Это было недавно, это было давно…». — Николаев: Изд-во Ирины Гудым, 2011.

Посилання

• Дмитрий Заковоротний — живая история города и страны [Архівовано 19 квітня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)
• «Вечерний Николаев»: Дмитрию Заковоротнему — 85!. (рос.)