Закон Івшича — Станґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закóн Íвшича — Стáнґа — ретракційна теорія виникнення нового акуту, що її запропонували незалежно один від одного вчені С. Івшич і К.Ш. Станґ. Вони припустили для форм основ акцентної парадигми b із довгими циркумфлектованими голосними наступного за коренем складу, що пересунутий на ці голосні наголос пізніше перемістився на попередній склад[1]. Наприклад[2]:

  • інд.-є. *pirstùпсл. *pьrstъ́ → *pь́rstъ (закон Івшича — Станґа) →... укр. перст;
  • псл. *kàrlu → *karlù (закон Дибо) → *kãrlu (закон Івшича — Станґа) →... хрв. krãlj «король».

В.А. Дибо припускав, що в даній групі словоформ пересув наголосу з кореня на наступний склад міг і не відбутися, бо прихована циркумфлексова (висхідна) інтонація цього складу була тим фактором, що перешкоджав би пересувові[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б В.А. Дыбо (Москва). Сравнительно-историческая акцентология, новый взгляд (по по­воду книги В. Лефельдта "Введение в морфологическую концепцию славянской акцентологии"). Вопросы языкознания (Журнал) (Російською). Москва: Наука. 2006. с. 14. 
  2. Matasović, Ranko (2008). Poredbeno povijesna gramatika hrvatskoga jezika [Порівняльно-історична граматика хорватської мови] (Хорватською). Zagreb: Matica hrvatska. с. 168. ISBN 978-953-150-840-7.