Закон України «Про державний земельний кадастр»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Про державний земельний кадастр
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Номер: 3613-VI
Номер проєкту: 8077
Ініціатор(и): Бевзенко Валерій Федорович, Ткач Роман Володимирович, Лук'янчук Руслан Валерійович
Дати
Поданий на розгляд: 4 лютого 2011
Прийнятий: 7 липня 2011
Підписаний Президентом: 2 серпня 2011
Діє/діяв з: 1 січня 2013
Остання редакція: 16 січня 2020
Інші закони
Пов'язані закони: Земельний кодекс України, Про землеустрій, Про оцінку земель
Статус: Чинний

Закон України «Про державний земельний кадастр» — Закон України, прийнятий 7 липня 2011 року, що встановлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Контекст, новації[ред. | ред. код]

На час, що передував прийняттю Закону, державна реєстрація земельної ділянки проводилася під час кожної транзакції з земельною ділянкою, і включала процедуру видачі державних актів чи реєстрації договорів оренди. Законом ця процедура фактично зведена лише до присвоєння земельній ділянці кадастрового номера при її формуванні. До того в рішеннях про надання земельної ділянки в більшості випадків вона не ідентифікувалась і з тексту рішень взагалі неможливо було дізнатись про її місцезнаходження (часто вказувалися лише розмір, район та населений пункт). Формування земельних ділянок у різних регіонах України відбувалося в різному порядку, за різними документаціями із землеустрою. А існуюча процедура виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки обросла значними бюрократично-корупційними схемами.

Законом уперше визначений виключний перелік документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру. Закон також установив основні вимоги щодо ведення Поземельної книги — документу Державного земельного кадастру, який містить відомості про конкретну земельну ділянку.

Законом урегульований порядок обміну інформацією між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, а також передбачено впровадження відкритості даних ДЗК. Практика багатьох країн свідчить, що для інвестицій в економіку країни суттєве значення має прозорість інформації про земельні ділянки. Закритість такої інформації є однією з основних причин корупції у земельній сфері. Тому Законом передбачена обов'язковість відображення відомостей ДЗК в мережі Інтернет з режимом відритого доступу за виключенням конфіденційних відомостей.

Закон також скасував з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельні ділянки. Їх існування принципово не узгоджувалося з системою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, запровадженою раніше.

Законопроект розроблений за участю Держкомзему України[1].

Це один із двох законів, необхідних для функціонування повноцінного ринку землі[2].

Зміст Закону[ред. | ред. код]

Закон складається з 41 статті у семи розділах:

  • Розділ I. Загальні положення
  • Розділ II. Органи ведення державного земельного кадастру
  • Розділ III. Склад відомостей державного земельного кадастру
  • Розділ IV. Ведення державного земельного кадастру
  • Розділ V. Гарантії достовірності відомостей державного земельного кадастру, відповідальність у сфері державного земельного кадастру
  • Розділ VI. Фінансове забезпечення ведення та функціонування, плата за послуги державного земельного кадастру
  • Розділ VII. Прикінцеві та перехідні положення.

Станом на 16.01.2020 року, до Закону двадцять один раз уносилися зміни.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пояснювальна записка до законопроекту 8077. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 19 березня 2019. 
  2. Перспективи функціонування ринку земель. UBR.ua. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 19.03.2019.