Перейти до вмісту

Закоханий диявол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Закоханий диявол
фр. Le Diable amoureux[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрфентезі, фантастика, художній вимисел[2] і нарація[d][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Формароман Редагувати інформацію у Вікіданих
Темамораль[3], диво[4][3], подорож[3], смерть[3], особистість[3], ніч[3], привабаd[3], міграція населення[3], уява[3], традиція[3], біс[3] і сновидіння[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторЖак Казотт[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовафранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Опубліковано1772[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
У «Гутенберзі»52611

CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Закоханий диявол» (з підзаголовком «Іспанський роман») — роман Жака Казотта, опублікований 1772 року видавцем П'єром-Жоржем Кастексом. Цей твір Казотта вважає попередником фантастичної літератури.

Резюме

[ред. | ред. код]

Молодик Альваре разом із трьома друзями вирішує нахабно викликати диявола. Диявол з'являється йому в п'яти образах:

  • 1 — голови жахливого верблюда
  • 2 — спанієля
  • 3 — пажа, якого він поспішає назвати Бйондетто
  • 4 — співачки й арфістки на ім'я Фіорентина
  • 5 — і, нарешті, жінки надзвичайної краси на ім'я Бйондетта.

Альваре намагається протистояти звабам і кпинам Бйондетти. Нарешті він вирішує познайомити Бйондетту зі своєю матір'ю, щоб з нею одружитися. По дорозі вони зупиняються на весіллі і, оскільки їх прийняли за чоловіка і дружину, опиняються в одній кімнаті. В останній момент Бйондетта скидає маску, щоб нагадати всім, що вона Вельзевул.

Ілюстрації

[ред. | ред. код]
Гравюра для оригінального видання « Закоханого диявола» Жака Казотта (1772), яку приписують Жану-Мішелю Моро.

Оригінальне видання супроводжується шістьма гравюрами, які приписуються Жану-Мішелю Моро. Проте Марі-Жозеф-Франсуа Маеро, спираючись на передмову до твору, висуває гіпотезу про те, що до ілюстрування книги долучилися Клеман-П'єр Марільє та, можливо, Шарль-Нікола Кошен.[5].

Впливи

[ред. | ред. код]

Закоханий диявол лежить в основі графу бажання, встановленого Жаком Лаканом[6]. Починаючи з «Che vuoi?» («Чого ти хочеш?») диявола-трансформера в новелі, психоаналітик виокремлює одну з головних формул діалектики бажання[7].

Адаптації

[ред. | ред. код]

Балети

[ред. | ред. код]
  • «Закоханий диявол» надихнув Жозефа Мазільє написати балет (Le Diable amoureux), виконаний у Паризькій опері 23 вересня 1840 року на музику Франсуа Бенуа та Наполеона Анрі Ребера.
  • Філіппо Тальоні представив іншу версію балету 28 квітня 1852 року під назвою Satanella або Metamorphosen. Одну з головних ролей виконала Марія Тальоні. Англійський композитор Майкл Вільям Бальф (1808—1870) надихнувся балетом на написання своєї опери «Сатанелла», прем'єра якої відбулася в Лондоні в 1858 році.
  • Балет-казка Ролана Петі за ідеєю Жана Ануя за мотивами твору Жака Казотта. Диявол закохується в юнака і приймає зовнішність андрогінної дівчини, щоб спокусити його.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. а б в http://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1040
  3. а б в г д е ж и к л м н https://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1040
  4. Mylne V. Bibliographie Du Genre Romanesque Français, 1751-1800 — 1977.
  5. Mahérault, 1979
  6. Muriel Mosconi. Le Diable amoureux ou les voies perverses du désir. edupsi.com..
  7. Martin Hervé (2020). Cazotte avec Lacan ou le désir en creux. L'en-je lacanien (Français) : 125-139. ISSN 1761-2861.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Martin Hervé (juin 2021). Désirer désobéir : tentation et sédition dans Le Diable amoureux de Jacques Cazotte. Dix-Huitième siècle (Français) (53): 445-460.
  • Marie-Joseph-François Mahérault (1979). L'Œuvre gravé de Jean-Michel Moreau le jeune, 1741-1814 (фр.). Amsterdam: Academic Publisher Associated. с. 568. ISBN 978-90-6025-113-3. Mahérault1979.
  • Ruiz, Luc (1992). Trois lectures du motif du diable dans Le Diable amoureux de Jacques Cazotte. Otrante. Art et littérature fantastiques (фр.). Fontenay-aux-Roses: Groupe d'Étude des Esthétiques de l'Étrange et du Fantastique de Fontenay (GEEEFF) (2): 33-50..

Посилання

[ред. | ред. код]