Перейти до вмісту

Залиман (Богучарський район)

Координати: 49°56′48″ пн. ш. 40°34′42″ сх. д. / 49.946666666667° пн. ш. 40.578333333333° сх. д. / 49.946666666667; 40.578333333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Залиман
рос. Залиман
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїВоронезька область
Муніципальний районБогучарський
ПоселенняЗалиманське сільське поселення
Код ЗКАТУ20 205 808 001
Код ЗКТМО20 605 408 101 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1720 Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення2569 (2010)
Поштові індекси396784
Телефонний код+7 47366
Географічні координати:49°56′48″ пн. ш. 40°34′42″ сх. д. / 49.946666666667° пн. ш. 40.578333333333° сх. д. / 49.946666666667; 40.578333333333
Часовий поясUTC+4
Мапа
Залиман. Карта розташування: Росія
Залиман
Залиман
Мапа

Залиман (рос. Залиман) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Залиманського сільського поселення.

Населення становить 2569 осіб (1189 чоловічої статі й 1380 — жіночої) за переписом 2010 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Станом на 1880 рік у колишній приміській слободі, центрі Залиманської волості, разом із колишньою державною слободою Вервеківка й хутором Лисогірка, мешкало 3660 осіб, налічувалось 362 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 шкіряних заводи, 3 вівчарних заводи, 22 вітряних млини[1].

За даними 1900 року у слободі мешкало 1614 осіб (818 чоловічої статі та 796 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 295 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа, 4 майстерні для вичинки овчини, сиром'ятня, 24 гончарних заводи, дріб'язкова й винна лавки[2].

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення
2000[3]2005[3]2010[4]
276226342569

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5255)
  3. а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
  4. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)