Залозецький Роман Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Залозецький .

Залозецький Роман Васильович
Народився	29 березня 1861(1861-03-29) Болехів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	6 жовтня 1918(1918-10-06) (57 років) Відень, Австро-Угорщина
Громадянство	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	політик, хімік
Alma mater	Цюрихська федеральна політехніка, Віденська Вища технічна школа, Цісарсько-королівська політехнічна школа у Львові
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Знання мов	українська, німецька і польська
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Посада	посол до Галицького сейму
Батько	о. Василь Сас-Залозецький
Діти	Володимир Сас-Залозецький
Нагороди	War Cross for Civil Merits, second classd (16 серпня 1918)
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н Олекса́ндр Залозе́цький гербу Сас (нім. Roman Zaloziecki, пол. Roman Załoziecki; 29 березня 1861, Болехів, нині Калуського району Івано-Франківської області — 6 жовтня 1918, Відень) — український учений-хімік, технолог, громадський і господарський діяч. Один із піонерів досліджень хімічного складу нафти та озокериту в Австро-Угорщині. Перший голова Українського технічного товариства (1913). Батько Володимира Сас-Залозецького.

Життєпис

Син пароха села Гірне (біля Стрия) о. Василя Залозецького.

Навчався у Цюрихській федеральній політехніці і Віденській Вищій технічній школі, пізніше — у Цісарсько-королівській політехнічній школі у Львові.

З 1885 — асистент, з 1889 — приват-доцент, з 1905 — професор Львівської політехніки. З 1899 року за сумісництвом професор Львівської торговельної академії.

1887 року захистив дисертацію у галузі хімічної технології у Львівській цісарсько-королівській політехнічній школі.

Представник французьких і англійських нафтових фірм у Галичині, Почесний віце-консул Великої Британії у Львові (з 1904), радник Міністерства громадських робіт у Відні (1914).

Член Президії нафтового конгресу в Парижі (обраний 1900 року), в рамках якого виступав з доповіддю «Тверді вуглеводні нафтових залишків»; член Російського технічного товариства в Петербурзі.

Організатор першої крайової дослідної станції для дослідження родовищ нафти й озокериту (1899, діяла у Львівській цісарсько-королівській політехнічній школі).

У часи нафтової кризи 1905 року, пов’язаної з надвидобутком нафти e Бориславі, запропонував Львівській раді залізниць використати нафту замість вугілля в локомотивах, що дало можливість нафтовикам значно розширити ринок збуту.

Фундатор геохімії нафти, піонер екологічних досліджень, засновник української нафтохімічної науки.

Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), голова товариства «Сільський господар», організатор і директор Торгової школи при товаристві «Просвіта», посол до Галицького сейму (10-го скликання, обраний в окрузі Рава-Руська, IV курія, входив до складу «Українського соймового клубу».

Напрям досліджень

Його праці та інтереси охоплювали вивчення хімічного складу нафти й озокериту, природи вуглеводнів та нафтових кислот; способи очищення та використання відходів нафтопереробки гудрону. У перших його наукових дослідженнях твердих вуглеводнів нафти і озокериту було доведено, що нафта і озокерит містять кристалічні речовини. Уперше встановив, що вміст парафіну і ароматичних вуглеводнів у бензині змінюється симбатно. Під час дослідження відбілюючої здатності речовини виявив відбілюючу властивість каолінової глини та синтетичного кремнію-оксиду і вказав на спосіб регенерації алюмосилікатних каталізаторів, які пізніше почали застосовуватися для крекінгових процесів. Вивчаючи склад та властивості кислотних відходів, залежно від обробки легких дистиляторів, встановив наявність у нафті терпенових вуглеводнів.

Нагороди

• Військовий хрест «За громадянські заслуги» II ступеня (1918).

Джерела

• Буцко М. І. Залозецький Роман Олександр // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка»: біографічний довідник / І. М. Буцко; Міністерство освіти України, Державний університет «Львівська політехніка». — Львів : ДУ «Львівська політехніка», 1994. — С. 56—57. — ISBN 5-7707-5706-X.
• Р. Г. Макітра. Залозецький-Сас Роман Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 203. — ISBN 978-966-02-5721-4.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 133—134, 114—115. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
• Konsulat angelski we Lwowie // Nowości Illustrowane. — 1905. — nr 45. — S. 13. (пол.)