Залози Монгомері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залози Монгомері, залози грудного кружальця
Glandulae areolares.jpg
Ареола з горбками Монгомері
Деталі
Ідентифікатори
Латина glandulae areolares, glandulae Montgomerii
TA98 A16.0.02.013
TA2 7107
FMA 58090
Анатомічна термінологія
Частина серії
Жіноче здоров'я
Логотип жіночого здоров'я складається з рожевого «дзеркала Венери» та синьої символіки медицини
Портал Pink Venus symbol.svg Проєкт Pink Venus symbol.svg Стиль

Залози Монгомері (лат. glandulae Montgomerii), також кружальцеві залози[1], залози грудного кружальця[джерело?] (лат. glandulae areolares) — невеликі анатомічні утворення, розташовані в ареолі по периферії пипки. Кількість їх може варіюватися від 4 до 28[2] (в середньому — 10—12); найбільшого розвитку вони досягають до кінця вагітності та існують протягом усього періоду лактації. Названі іменем ірландського акушера — Вільяма Фетерстоуна Монгомері[en],[3] який вперше описав дані структури у 1837 році[4].

Морфофункціональний опис[ред. | ред. код]

Залози Монгомері морфологічно представляють собою видозмінені сальні залози [5], розташовані під шкірою навколо пипки. На поверхні ареоли (лат. areola) розташовані горбки, які інколи називають горбками Монгомері[6] (лат. tuberculus Montgomerii). На вершинах цих горбків відкривається вивідний проток самої залози Монгомері.

Існує декілька версій на рахунок призначення секрета, що виділяється залозами Монгомері. Деякі вчені стверджують, що ці залози, будучи видозміненими сальними, здатні відділяти ліпоїдний фактор, який у незначній мірі запобігає пересиханню грудних кружалець та має слабкі бактерицидні властивості[2][7]. Також ці залози є рудиментарними залишками молочних залоз[5], описані випадки, коли кружальцеві залози виділяли молоко[8].

Із сучасних версій можна відмітити дослідження, проведені в Національному науково-дослідному центрі Франції міста Діжон (англ. National Centre for Scientific Research in Dijon) під керівництвом професора Бенуа Шаала (фр. Benoist Schaal). Група вчених експериментально встановила, що існує залежність між числом залоз Монгомері у матерів та темпами фізичного розвитку їхніх дітей (чим більше залоз Монгомері у матері, тим активніше харчується її дитина)[9][10].

Імовірно в секреті залоз Монгомері міститься якась речовина, яка вловлюється нюховими рецепторами дитини. Автори вважають, что їх дослідження мають практичне значення: якщо вдасться ідентифікувати і синтезувати речовину, яка виділяється з цих залоз, то в подальшому її можна буде використовувати для привчання недоношених дітей до харчування молоком з материнських грудей.[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анатомія людини. Головацький та інш., Т.2., 2015. ISBN 978-976-382-544-1 (С.413)
  2. а б What are Montgomery's tubercles?. Архів оригіналу за 4 травня 2010. Процитовано 7 квітня 2016. 
  3. William Featherstone Montgomery. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 7 квітня 2016. 
  4. Цитологія, гістологія, ембріологія: Навчальний термінологічний словник-довідник (вид. Т.Г.Кебкало, Н.А.Харченко, М.А. Буц). 2016. с. 7,118. Процитовано 20 жовтня 2022. 
  5. а б Некрасова А. М. (2018) «Використання малоінвазивних і пластичних методик при оптимізації хірургічної тактики доброякісних захворювань молочної залози» // Робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра. — СУМИ. — 62 с. (С.20)
  6. Енциклопедичний словник медичних термінів. — М.: Радянська енциклопедія. — 1982—1984 гг.
  7. Железы Монтгомери // Всё о детях. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 7 квітня 2016. 
  8. (рос.)Анатомія грудних залоз. Архів оригіналу за 23 лютого 2013. Процитовано 7 квітня 2016. 
  9. Ареолярні залози [недоступне посилання з квітня 2019] Ваше здоров'я // Здорові примітки та новини медицини (рос.)
  10. (рос.)Як лікувати залози Монтгомері . Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 7 квітня 2016.