Залокоцький Роман Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залокоцький Роман Федорович
Народився 3 травня 1940(1940-05-03)
Брониця, Дрогобицький район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Помер 17 вересня 2021(2021-09-17) (81 рік)
Самбір
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність суддя, шаховий композитор, письменник
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди
заслужений майстер спорту України

Залокоцький Роман Федорович (3 травня 1940, Брониця — 17 вересня 2021, Самбір)[1] — радянський та український шаховий композитор. Протягом 19701995 року, у зв'язку з переслідуванням та репресіями до нього зі сторони органів КДБ, змушений був виступати як спортсмен під псевдонімом Роман Федорович (його ім'я та по батькові).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 травня 1940 року в селі Брониця Дрогобицького району Дрогобицької області, тепер Львівської. Там же у 1958 році закінчив середню школу. 1959 року закінчив на відмінно Дрогобицьку школу майстрів-будівельників, а в 1963 році на відмінно технічне училище міста Хабаровська, РРФСР.

1967 року закінчив Хабаровську спеціальну школу міліції, а 1975 — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, після чого працював в органах МВС. Протягом дванадцяти років очолював Лінійне відділення внутрішніх справ на станції Самбір.

З 1991 року на пенсії, протягом п'ятнадцяти років працював юрисконсультом.

З вересня 1967 року проживав в місті Самборі Львівської області, Україна.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

З 1959 року займається інтелектуальним видом спорту — шаховою композицією.

Наукова праця[ред. | ред. код]

Відкрита ним одна ідея в шаховій композиції названа — тема Залокоцького, друга ідея названа — тема Федоровича (Залокоцького), автор Броницької теми і теми «Z», він є співавтором Самбірської теми, співавтором теми Залокоцького — Угнівенка, співавтором теми Залокоцького — Пожарського, співавтором Буковинсько-прикарпатської теми, співавтором теми Аксьонова — Залокоцького, співавтором теми Богданова — Віссермана — Залокоцького, співавтором теми Залокоцького — Мітюшина. Один із способів утворення задач-близнюків іменується Близнюки Залокоцького.

Видав шість книг:

  • «333 шахові мініатюри», Самбір-Миколаїв — 2000, 192 сторінок, українською мовою.
  • «Звернення до Європейського Суду з прав людини», юриспруденція, Самбір — 2010, 448 сторінок, українською мовою.
  • «Буковинсько-прикарпатська тема», Самбір — 2011, 176 сторінок, російською мовою, у співавторстві з Анатолієм Мітюшиним.
  • «Віддалення», Самбір — 2012, 254 сторінок, українською мовою, у співавторстві з Віталієм Аксьоновим.
  • «Вікторія», Самбір — 2012, 240 сторінок, українською мовою.
  • «Фортуна», «Самбір-Волноваха-Дрогобич», 2012 року, 476 сторінок, українською мовою, у співавторстві з Олексієм Угнівенком.

Перша книга отримала звання лауреата, а чотири книги інші отримали дипломи 1-го та 2-го ступеня на літературно-мистецькому конкурсі імені Мирона Утриска та Івана Филипчика.

За період творчої спортивної діяльності створив близько 13 тисяч задач і етюдів. У періодичній та спортивній пресі світу надруковано понад вісім тисяч його шахових задач і етюдів.

На громадських засадах протягом двох років редагував шаховий відділ у крайовій газеті «Тихоокеанська зірка» (м. Хабаровськ) та десяти років в Самбірській міськрайонній газеті «Червоний прапор».

У 2001 році був обраний членом виконкому Самбірської міської ради, членом конкурсної та атестаційної комісій і протягом п'яти років успішно виконував їх обов'язки.

У 2012 році Олексій Мефодійович Угнівенко написав та видав книгу про життєвий, творчий та спортивний шлях Залокоцького Романа Федоровича — «Самородок із Самбора». Цю книгу видав у м. Черкаси, 248 сторінок, українською мовою.

Досягнення[ред. | ред. код]

Двічі був чемпіон світу з шахової композиції в жанрі двоходових задач-мініатюр (у 19821984 роках та повторно у 19851987).

Брав активну участь в командних чемпіонатах України, колишнього СРСР та в складі команди України на першості світу, займав високі спортивні звання.

Командні чемпіонати світу — WCCT:

  • 1993—1996 5 WCCT: 1-ше місце — чемпіон світу.
  • 1997—2000 6 WCCT: 2-ге місце — віце-чемпіон світу.
  • 2001—2004 7 WCCT: 2-ге місце — віце-чемпіон світу.
  • 2005—2008 8 WCCT: 6-те місце, а в розділі задач на кооперативний мат в три ходи: 1-ше місце.
  • 2009—2013 9 WCCT: тренер члена команди України, міжнародного гросмейстера Івана Сороки в жанрі задач на зворотний мат. Команда України на 9-й командній першості світу з шахової композиції посіла друге місце.

Командний чемпіонат СРСР:

  • XIV 1991 рік Командна першість СРСР: 2-ге — 3-тє місце.

1972 року на Олімпійському турнірі в жанрі задач двоходівок став бронзовим призером.

Багаторазовий призер особистої першості України з шахової композиції. Чемпіон України у складі команди Львівської області 1978 року та бронзовий призер 2009 року. На спортивних змаганнях міжнародного рівня виборов понад 100 перших нагород.

Тренер команди України у розділі задач на кооперативний мат на 5-му, 6-му та 8-му WCCT (командних чемпіонатах світу), тренер команди України 9-ї командної першості світу з шахової композиції.

Лауреат, проведеного в Росії (м. Іваново), міжнародного конкурсу «Святого „Георгія Побідоносця“» за 2008 рік, у розділі задач на кооперативний мат h#2,5 — 3 ходи з удостоєнням пам'ятної медалі I ступеня [1][недоступне посилання з травня 2019].

До Альбому ФІДЕ відібрано 44 задачі, а до Альбому України — 138 задач.

Автор багатьох статей із шахової композиції.

Нагороджений 9 державними медалями та 23 спортивними.

Почесний громадянин міста Самбора з 1999 року (№ 2) з врученням йому золото-срібної нагрудної відзнаки.

На початку вересня 2013 року нагороджений медаллю «За вагомий внесок у розвиток міста Самбора».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 18 вересня 2021. 
  2. Майстри спорту з шахової композиції (Zalokotskij Roman, Ukraine, 1990 р.) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 24 серпня 2013. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 24 серпня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]