Залужани (Самбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Залужани
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Самбірський район
Рада/громада Лукавська сільська рада
Код КОАТУУ 4624286002
Основні дані
Засноване X століття
Населення 386
Площа 8,5 км²
Густота населення 45,41 осіб/км²
Поштовий індекс 81472
Телефонний код +380 3236
Катойконіми залужанці
Географічні дані
Географічні координати 49°30′38″ пн. ш. 23°27′13″ сх. д. / 49.51056° пн. ш. 23.45361° сх. д. / 49.51056; 23.45361Координати: 49°30′38″ пн. ш. 23°27′13″ сх. д. / 49.51056° пн. ш. 23.45361° сх. д. / 49.51056; 23.45361
Середня висота
над рівнем моря
280 м
Відстань до
районного центру
14 684 км
Найближча залізнична станція Дубляни
Місцева влада
Адреса ради 81472, Львівська обл., Самбірський р-н, с.Лука , тел. 49-1-36
Сільський голова Артимович Іван Михайлович
Карта
Залужани. Карта розташування: Україна
Залужани
Залужани
Залужани. Карта розташування: Львівська область
Залужани
Залужани

Залужа́ни (Тата́ри) — село в Самбірському районі Львівської області.

Населення становить 386 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лукавська сільська рада.

Розташування[ред. | ред. код]

Село знаходиться на території Залужанського газоконденсатного родовища, котре було названо його ім'ям. До районного центру міста Самбір — 14 684 м.[1] Сусідні населені пункти:

Rose des vents Мала Білина (~3 км) Велика Білина (~2,5 км) Велика Хвороща (~4,8 км) Rose des vents
Дубляни (~3,5 км) N Лука (~3 км)
W    'Залужани'    E
S
Бистриця (~4,3 км) Ортиничі (~3 км) Верхній Дорожів (~6 км)

Клімат[ред. | ред. код]

Для Залужан характерний теплий та помірно-вологий клімат. У Залужанах протягом року випадає значна кількість опадів. У рік випадає близько 693 мм опадів. Найпосушливіший місяць — лютий з опадами 35 мм. Велика частина опадів випадає в червні, в середньому 95 мм.

Середньорічна температура в Залужанах — 7.8 ° C. Найтепліший місяць року — липень з середньою температурою 17.8 ° C. Середня температура в січні — -3.8 ° C. Це найнижча середня температура протягом року.

Різниця між кількістю опадів між самим сухим і найвологішим місяцем — 60 мм. Середня температура змінюється протягом року на 21.6 ° C.

Клімат у Залужанах
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −1 0,6 5,7 13,0 18,7 21,5 23,0 22,6 18,5 13,1 6,0 1,1 12,2
Середня температура, °C −3,8 −2,1 2,2 8,4 13,5 16,4 17,8 17,3 13,6 8,7 3,1 −1,3 7,8
Середній мінімум, °C −6,5 −4,8 −1,3 3,8 8,3 11,3 12,7 12,1 8,8 4,3 0,2 −3,6 3,9
Норма опадів, мм 36 35 39 49 76 95 93 75 58 46 43 48 693
Джерело: Climate Data.org

Назва[ред. | ред. код]

Колишня назва села — Татари, виникло в X столітті; сучасна назва села Залужани — з 1965 року.

Історія села[ред. | ред. код]

На околиці села досліджено поселення епохи міді (III тисячоліття до н.е.).[2]

У 1537 році за декретом польського короля Сіґізмунда I королева Бона Сфорца, яка фактично керувала державою при своєму престарілому чоловікові, викупила 77 сіл Самбірської економії у кредиторів за 25 025 флоренів[3]. Серед цих сіл були Татари.

За Речі Посполитої село входило до Дублянського ключа Самбірської королівської економії.

Після Листопадового зриву українська влада встановлюється в Татарах вже у перших числах листопаду. Вже 10 листопада 1918 року в селі утворено «Комісію громадську», котра перебрала на себе владу. Тимчасовим комісаром «Комісії громадської» був призначений Дідух Іван Федорович. 21 грудня 1918 року в приміщенні школи відбулись перші українські вибори. Було обрано постійного комісара громадського замість тимчасового, заступника комісара, асесорів, радних, членів харчової та земельної комісії. Комісаром було обрано Івана Дідуха. Воювати в Українську Галицьку армію з села пішли Михайло Савчин та Олекса Костюк, а в Армії УНР воював Дмитро Бурко.

1 квітня 1938 р. село Татари передане з гміни Дорожів Самбірського повіту до гміни Дубляни[4].

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 2001 рік, населення села налічувало 386 осіб.

1880 1885 1892 1903 1939 1989 2001
→ 852 ↗ 858 ↘ 853 ↗ 967 ↗ 1013 ↘ 405 ↘ 386

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Церква у селі вперше згадується в 1565 році. Попередня дерев'яна церква була збудована в 1828 році. Парохами у селі були о.Клімашевський (1825-1840), о.Іоанн Коростенський (1840-1872), який також був секретарем Самбірської Руської Ради[5], москвофіл о.Юліан Платек (1875-1895), о.Микола Нестерович (1895-1920).

У 1894 році зведено з дерева існуючий храм Різдва пр. Богородиці, баню і дахи якого у 1909 році покрили бляхою.

У довоєнні роки, з 1920 до 1945 року, парохом села був отець Андрій Бардахівський (нар. 15 липня 1893[6] — пом. 27 лютого 1945), який одночасно був деканом Лучанського деканату до самої своєї смерти[7][8].

До 1946 року парафія села була окремою та входила до Лучанського деканату Перемишльсько-Самбірсько-Сяніцької Єпархії УГКЦ.

Нині парафія с. Залужани є дочірньою до громади Святого Миколая села Лука, Дублянського деканату, Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.

21 вересня 2004 року Владика Юліан (Вороновський) очолив святкування 100-ліття церкви. На стіні храму дану подію увіковічнили в таблиці:

« Цю таблицю встановлено на честь 100-літнього ювілею церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1904р — 2004р. »

Мовні особливості села[ред. | ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. Деякі слова та фразеологізми, що вживаються у селі Залужани:

  • бабýня — пестлива назва бабусі;
  • бáки — бакенбарди;
  • бич — батіг;
  • боз — бузок;
  • бо́мки — ґедзі;
  • брама — ворота;
  • бурача́нка — гичка буряків;
  • бузько, бузьок — лелека;
  • ва́р'ят — божевільний;
  • верéта — рядно;
  • ве́льон — фата нареченої;
  • вúдіти — бачити;
  • ви́шка — горище;
  • видро — відро;
  • взьити — взяти;
  • вуянка, вýйна — дружина брата матері;
  • вьєра — віра;
  • гори́чий — гарячий;
  • горнéц — глечик;
  • дев'їть — дев'ять;
  • дьикувати — дякувати;
  • зьвєр — звір;
  • каміні — каміння;
  • квасок — щавель;
  • кýчі — хлів для поросят;
  • малькут — шульга;
  • мамунця — пестлива назва мами;
  • мжúчка — дрібний дощик;
  • насіні — насіння;
  • не́цки — ночви;
  • одинáйціть — одинадцять;
  • памніть, паміть — пам'ять;
  • парканайціть — декілька;
  • підпеньок — опеньок;
  • попил — попіл;
  • пу́льовані (полювання;
  • сажі — сажа;
  • стайня — хлів для худоби;
  • татуньо — пестлива назва батька;
  • толока — гуртова поміч сусідові;
  • тру́мло — труна;
  • фасоля — квасоля;
  • фу́зия — рушниця;
  • цап — козел для різання дров;
  • щістя — щастя;

Люди[ред. | ред. код]

Залужани на мапі сільської ради

В Залужанах народилися:

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залужани: Історія та сучасність. Історико — краєзнавчий нарис. Богдан Виханський. Видавництво «Коло» 2004 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державне агентство земельних ресурсів України. Залужани
  2. Історія Міст і Сіл. Том Львівська область, стор.556(рос.)
  3. Ігор Смуток, Леонід Тимошенко. Старий Самбір за інвентарем Самбірського Староства 1585 р. Дрогобицький краєзнавчий збірник /Ред.кол.Л.Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. – Вип. XVI. – Дрогобич: Коло, 2012. – С. 434.
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 grudnia 1937 r. o zmianie granic gmin wiejskich Dublany i Dorożów w powiecie samborskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 86 poz. 622 (пол.)
  5. А. Заярнюк. Руські патріоти в галицькому селі 1860 – 1870-х років: святоюрці, обрядовці, патерналісти і популісти (На прикладі Самбірської околиці) // Україна модерна. 2003. № 8. С. 113
  6. Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935-1936. Koгo видала перемиська державна гімназія впродовж 40 піт?
  7. Шематизм єпархії Перемиської на 1936 р., с.67
  8. о. Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939-1989). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015. – lxxxvi + 722 c. ISBN 978-966-2778-21-2;
  9. Володимир Мороз. Карпатський рейд загону УПА «Лемківщина»
  10. а б Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців
  11. «Чорні тюльпани». Книга пам'яті
  12. «Чорні тюльпани»

Посилання[ред. | ред. код]