Залужний Іван Анікейович
| Залужний Іван Анікейович | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Капітан 1-го рангу | ||||||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||||||||||||||||||
| Народження |
10 травня 1918 Кисличувата, Катеринославська губернія, Українська Держава | |||||||||||||||||||||||||||
| Смерть |
31 жовтня 2021 (103 роки) Запоріжжя | |||||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |
 СРСР | |||||||||||||||||||||||||||
| Вид ЗС |
.svg){kind=small} ВМФ СРСР | |||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | Морська піхота | |||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви |
• Друга світова війна • Битва за Сейсін | |||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||
.jpg){kind=link}
Іван Анікейович Залужний (нар. 10 травня 1918, Кисличувата, Українська Держава — 31 жовтня 2021, Запоріжжя[1]) — радянський військовик, капітан I рангу морської піхоти ВМФ СРСР, учасник Другої світової війни. Кавалер ордену Червоного прапора, двох орденів Вітчизняної війни II ст., ордена Червоної зірки, ордена Богдана Хмельницького III ст. та ордена «За мужність» III ст. Майстер спорту СРСР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Іван Залужний народився у Кисличуватій, що на той час була частиною Томаківки (Катеринославська губернія). 1938 року був призваний до Червоної армії. За успішну службу відзначений почесним знаком «Відмінник РСЧА». У віці 23 років удостоєний звання лейтенанта. Учасник німецько-радянської війни. У 1944 році вступив до лав ВКП(б). Під час радянсько-японської війни командував пульвзводом 355-го окремого батальйону морської піхоти Тихоокеанського флоту. Героїчно проявив себе при звільненні міста Сейсін, за що був нагороджений Орденом Червоного Прапора. Дослужився до звання капітана 1-го рангу.
Окрім військової справи, відзначився ще й на спортивному та трудовому поприщі. Здобув почесне звання Майстра спорту СРСР зі стрільби, входив до колегії спортивних арбітрів РРФСР. Відзначений нагородою «Переможець соціалістичного змагання» та медаллю «Ветеран праці».
У серпні 2014 року на похоронах свого єдиного онука Івана Гутніка-Залужного, вбитого російсько-терористичними військами під час війни на сході України, виголосив промову до своїх бойових побратимів, закликаючи їх зупинити Путіна та не допустити ескалації конфлікту[2][3] У квітні 2015 року було опубліковано відео до 70-річчя перемоги над нацизмом, що розповідав історію Івана Залужного та його онука[4].
Помер 31 жовтня 2021 року в Запоріжжі[1][5].
Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]
Україна[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького III ст.
- Орден «За мужність» III ст. (12 травня 2018) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у період Другої світової війни 1939—1945 років, вагомий внесок у розвиток ветеранського руху та патріотичне виховання молоді[6]
- Медаль «Захиснику Вітчизни»
- Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
СРСР[ред. | ред. код]
- Орден Червоного Прапора (30 вересня 1945)[7]
- Орден Вітчизняної війни II ст. (23 грудня 1985)[8]
- Орден Вітчизняної війни II ст.
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За бойові заслуги»
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «За перемогу над Японією»
- Медаль «Ветеран праці»
- Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «За бездоганну службу» I ст.
- Знак «Відмінник РСЧА»
Росія[ред. | ред. код]
- Медаль Жукова
- Ювілейна медаль «50 років Перемоги у великій вітчизняній війні 1941—1945»
- Ювілейна медаль «60 років Перемоги у великій вітчизняній війні 1941—1945»
- Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»
Спортивні досягнення[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
- Донька — Залужна Галина Іванівна, керівник проектної фірми. У середині 80-их років XX сторіччя займалася відновленням інфраструктури в Афганістані під час Афганської війни.
- Онук — Гутник-Залужний Іван Вікторович (1990—2014), український військовик, командир запорізького взводу Національної гвардії. Загинув під час війни на сході України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Помер легендарний запорізький ветеран Другої світової Іван Залужний /Радіо Свобода, 31.10.2021/
- ↑ Ветеран ВОВ — Путину: «Что ж ты делаешь!?» Дед погибшего, Запорожье 14.08.2014 на YouTube (рос.)
- ↑ 96-річний Іван Залужний: «В смерті внука не звинувачую рядових росіян. Це наказ одного диктатора»(рос.)
- ↑ Вічна слава Героям! Ветеран Іван Залужний втратив внука у війні на сході України на YouTube
- ↑ Помер легендарний ветеран Іван Залужний, який втратив єдиного онука у війні з Росією. 24 Канал (укр.). Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 12 травня 2018 року № 122/2018 «Про нагородження І.Залужного орденом "За мужність"»
- ↑ Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 4 травня 2015.
- ↑ Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 3 травня 2015.
- ↑ 96-летний Иван Залужный: В смерти внука не обвиняю рядовых россиян. Это приказ одного диктатора (рос.). «Факты и комментарии». Процитовано 3 травня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- У Запоріжжі помер легендарний ветеран Другої світової Іван Залужний// Укрінформ, 31.10.2021
Посилання[ред. | ред. код]
- Хоробрі серця. Солдатські матері. Галина Залужна на YouTube
- 96-річний ветеран отримав посмертну нагороду онука, загиблого в АТО. Телеканал «24». Процитовано 5 травня 2015.
- Президент нагородив орденом "За мужність" ветерана Другої Світової війни Івана Залужного. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 12 травня 2018.
- Капітани 1-го рангу (СРСР)
- Народились 10 травня
- Народились 1918
- Померли 31 жовтня
- Померли 2021
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників»
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Японією»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» (СРСР)
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «60 років перемоги у ВВВ»
- Майстри спорту СРСР
- Уродженці Томаківського району
- Радянські військовики
- Українці в Другій світовій війні
- Радянські військовики Другої світової війни
- Сторічні довгожителі