Залізна Вода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Залізна Вода»
Парк «Залізна Вода».JPG
49°49′12″ пн. ш. 24°02′16″ сх. д. / 49.8201833° пн. ш. 24.0378917° сх. д. / 49.8201833; 24.0378917
Тип громадський парк
Статус пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення
Відкрито 1894(1905)
«Залізна Вода». Карта розташування: Львів
«Залізна Вода»
«Залізна Вода»
«Залізна Вода» (Львів)

«Залі́зна Вода́»[1] — парк у Сихівському районі Львова, пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення (з 1984 р.). Розташований між вулицями В.Стуса, Тернопільською, М.Кибальчича, О.Мишуги, та Я.Ярославенка та Ю.Мушака, між місцевостями Новий Львів і Снопків.

Загальна площа парку 19,5 га.

Тут, серед західних схилів Львівського плато, неподалік від парку бере початок річка Полтва. На території парку можна бачити виходи мергелів, що є причиною існування численних джерел. Назва парку походить від значного вмісту заліза в джерелах, що витікають тут.

Історія[ред. | ред. код]

Паркове джерело «Залізна Вода» у XIX ст. облаштоване бюветом. Форма «Паща лева», облицювання та підхід по сходах з'явились на початку 1980-х).
головна алея
Басейн «На Залізниих Водах». Фото 1934—1939 року, кут вул. Ю.Мушака і В.Стуса.
На «Залізних водах» у Львові. Фото 1934—1939 року, кут вул. Ю.Мушака і В.Стуса.
Басейн «Залізна вода», кут вул. Ю.Мушака і В.Стуса. Поштівка 1934—1939 року
Скульптура «Музична Корова» біля входу ресторації «Динамо Блюз» на межі парку і колишнього басейну «Залізна Вода», корчми. Кут вул. В.Стуса і Ю.Мушака.
центральна алея

Ще в 1830-х роках ця околиця була відпочинковим місцем для мешканців Львова. На нижній терасі, де багато джерел, у ХІХ ст. знаходився став Камінського, корчма і німецький літній театр (1810..1824) Франца Краттера. Одне з джерел неподалік вул. Я.Ярославенка було облаштувано бюветом (спеціальною архітектурною спорудою) зі східцями, місце стало популярним і поступово буковий праліс почав стихійно перетворюватись на лісопарк. Тоді міська влада вирішила облаштувати тут парк. У 1910 році власником місцевості стає магістрат Львова, облаштування джерел та парку мало цілу низку суперечок, про що свідчить тогочасна преса. «…Вже довший час повторюються скарги на львівський магістрат, який занадто далеко заходить з браком турботи про здоров'я мешканців. Цього разу йдеться про справу водних купелей на свіжому повітрі. Гміна міста Львова вже чотири роки є власником ставка „на Залізній воді“. Цей ставок давав можливість мешканцям нашого позбавленого річки міста приймати купелі; також треба визнати, що попередній приватний власник дбав про те, щоб у ставку панувала чистота, і часто очищав ставок. Від часу переходу ставка у власність гміни його не чистили ні разу; вода заросла водоростями, дно стало в'язким і замуленим. Для очищення ставка його слід було б спустити на кілька днів, і магістрат стверджує, що цього не можна зробити, тому що міські електростанції беруть звідти воду для промислових цілей. Однак фактом є те, що резервуар цих електростанцій може доставляти воду без доступу до ставка протягом восьми днів; такого часового проміжку з запасом вистачило б на очищення ставка» («Gazeta Wieczorna», s. 5, 1914).

На території парку спостерігається вихід мергелів, чим і зумовлена поява численних джерел, вода яких містить залізо, що й дало назву цій місцевості. Пізніше, на деякий час, парк отримав назву на честь Габріеля Нарутовича, першого президента ІІ Речі Посполитої, вбитого у 1923 році.

Парк був закладений великим львівським садівником Арнольдом Рьорінгом у 1894(1905) році, який намагався зберегти природний пейзаж лісу. На верхній терасі парку «Залізна Вода» було заплановано створити функціональний оздоровчий «парк Йордана», від імені краківського лікаря Генрика Йордана, який започаткував такі парки у Кракові в 1888 року для ігор, забав, занять спортом і патріотичного виховання дітей та молоді. Проте, на відведеній під парк території в 1928 році між вулицями Цешинською (тепер Тернопільська) та Св. Софії (тепер Я.Ярославенка) під керівництвом архітектора Тадеуша Врубеля було розпочато будівництво дільниці вілл у стилі функціоналізму. Однак, при початку 1980-х на східному крилі (примикає до вул. Тернопільська) було заасфальтовано бігову доріжку «Стежина здоров'я» та встановлено кілька дерев'яно-металевих спортивних конструкцій, лавки, що власними зусиллями облаштував ЖЕК-івський (Новий Львів) тренер з боксу Мирон Муха.

Поряд межі вул. О.Мишуги збереглись залишки невеличкого фонтану зі скульптурними формами у видгляді жаб. Біля джерела початку річки Полтви була встановлена скульптура оленя, а у радянські часи ближче до входу у парк з'явилась скульпутра дівчини з козулею. В цих місцях мешканці влашовують сухопутній пляж на траві. У кризові часи водопостачання навколишніх мікрорайонів біля джерел вишиковувались черги мешканців з відрами по воду, а одне з джерел біля вул. Тернопільської було перетворено на ручну водокачку.

Іван Крип'якевич, повторюючи інформацію Францішка Яворського (Jaworski), пише: «Вулицею Зибликевича (частина сучасної Франка) й Дверніцького (Свєнціцького) доходимо до Залізної Води, над ставком, який творить притока Сороки. Залізна Вода стала місцем прогульок від 1830-х pp. Львів'яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста» (Крип'якевич, 1991, 112; Jaworski, 1911, 346).

Протягом 1933—1934 років, завдяки дотації Фондації Праці та коштам громади міста Львова, на місці ставу Камінського постає багатофункціональний міський басейн, його будова коштувала 201 000 злотих. Рекреаційно-відпочинковий комплекс складався з кількох частин. Тут були: спортивний басейн розміром 18 на 50 метрів (його найбільша глибина складала 3,50 м.) із трампліном з висотами у 1,50 м; 3,5 м; 5 м; купальний басейн 55 на 45 метрів, глибиною від 70 см до 1,20 см; дитячий басейн — частина загального купального басейна площею 150 квадратних метрів. Для наповнення басейнів частково користувалися джерельною водою з парку «Залізна вода» та давніх снопківських джерел… Після II Світової війни колишній басейн, та дільниця загалом, переживають занепад… Лише у 1950-х роках радянська влада звернула увагу на її вигідне розташування та потенціал, тут влаштовано, добудувано спортивний комплекс «Динамо». Трохи далі, поряд джерела «Залізна Вода» та паралельно до межевої частини вул. Ю.Мушака, на території парку збудовано велику теплицю.

За радянських післявоєнних часів біля алей та в головній парковій альтанці встановлено освітлювальні ліхтарі. На зламі XX—XXI століть почавши від входу у парк зі сторони вул. Стуса встановлено сучасну лінію освітлювальних ліхтарів в напрямі вул. Тернопільської та вглиб парку.

На території парку у будівлі біля дитячого садку, що захопив частину парку при розбудові, в 1980-х знаходилось управління господарством парку. Раніше там була стайня, а з 1990-х і до середини 2010-х біля закинутої будівлі за кущами постійно чергував автомобіль з пятьма міліціянтами. У 1990-х періодичні великі потоки води на крутій алеї від входу з вул. Ю.Мушака, що утворювались піля сильних дощових злив, значно зруйнували алею утворивши непрохідні вирви, міська влада в ті часи була безгосподарна, корумпована, не займалась облаштуванням парку, але один з мешканців взявся добровільно, самотужки поступово з року в рік загатити вирви, використовуючи природні матеріали парку (деревний сухостій, повалені дерева, глину, каміння, тощо).

Головна алея закінчується великою овальною альтанкою з клумбами біля спорткомплексу-басейну «Динамо», з нововстановленими у 2012 році додатковими кованими лавками та урнами. На алеї розмите оранжево-червоне цегляне покриття літом 2015 року значною мірою замінено сірою хідниковою європлиткою, розпочато генеральне відновлення алей та альтанок парку.

Фауна[ред. | ред. код]

Bilka * Zalizna Voda * Park * Lviv * UA * 20160613 182637-x1494.jpg

Парк заселяють в основному птахи, такі як от синиця велика, шпак, сорока, сойка, крук, горлиця, пересмішник, чорний дрізд, дрізд-горобинник, дятел. Подекуди такі звірі: білка, кріт, їжак, миша польова, жаба, дрібні земноводні. Трапляються голуби, перелітні весняні сови, з Нового Львова (гніздиться на верхівці гуртожитку) залітає сокіл (боривітер). До кінця ХХ століття були горобці.

На загал, мешканці навколишніх мікрорайонів полюбляють тут вигулювати, дресирувати своїх собак.

Флора[ред. | ред. код]

Рослинність: бук, сосна, кедр, дуб, береза, тополя, верба, ясень, клен, горіх волоський, акація, декоративні дерева та чагарники. Тут також росте старий яблуневий сад на місці колишніх поселень.

Zalizna voda-Lviv-2.JPG Zalizna voda-Lviv-1.JPG Zalizni vody Snow.JPG Zalizna voda-Lviv-3.jpg
Парк Залізна вода - скульптура.jpg Парк Залізна вода - струмок.jpg

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іноді трапляється варіант «Залізні Води».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мельник Ігор. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів: Центр Європи, 2008. ISBN 978-966-7022-79-2
  • Przemysław Włodek, Adam Kulewski, Lwów. przewodnik, Rewasz
  • [1]
  • [2]