Залізна завіса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залізна завіса у Європі під час Холодної війни (1945–1990)
   Залізна завіса
   Нейтральні країни

Залі́зна заві́са (англ. Iron curtain) — термін часів Холодної війни, що означає переважно ідеологічно-нездоланну ізоляцію країн Варшавського договору під проводом СРСР, від країн Заходу під проводом США.

Залізна завіса перекривала людський, інформаційний і культурний обмін між ворогами в Холодній війні. Одним з матеріальних втілень цього рубежу став горезвісний Берлінський мур.

Походження вислову[ред.ред. код]

Словосполучення «залізна завіса» уперше вжив російський філософ В. Розанов[1]. Він вважав більшовицьку революцію страшною виставою, по завершенні якої опускається залізна завіса, що відділяє акторів від їхніх глядачів на Заході. Під час Другої світової цим образом активно послуговувався Йозеф Геббельс. Та загальновживаним він став завдяки Вінстону Черчіллю. Той назвав так кордон між соцтабором і країнами західної демократії.

Створення[ред.ред. код]

В 1929 році ЦВК СРСР прийняв Постанову «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан СССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР». 21 листопада 1929 положення цієї постанови стали статтею в Карному законодавстві СРСР (Закон «Об объявлении вне закона должностных лиц — граждан Союза ССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отказывающихся вернуться в Союз ССР» або так званий «Закон про неповерненців»)[2]. Особи, які це зробили, або тільки спробували це зробити, звинувачувались в державній зраді[3].

8 червня 1934 року ВЦВК СРСР прийняв закон (наказ) про суворе покарання, аж до смертної кари, за спробу втечі з країни. Була встановлена ​​також відповідальність членів сім'ї втікача. Цей закон постановою Раднаркому РРФСР від 20 липня 1934 року був закріплений в Карному Кодексі РРФСР, в Статті 58-1а. Втеча за кордон прирівнювалась до «державної зради».

Для перешкоди можливих переходів кордону з боку насення СРСР в березні 1918 було створене Головне управління прикордонної охорони при Наркоматі фінансів РРФСР. 1920 року відповідальність за охорону кордону РРФСР була передана у ведення ВНК. А у вересні 1922 року був сформований Окремий прикордонний корпус військ ОГПУ. З цього часу охорона державного кордону СРСР перебувала під контролем органів держбезпеки всесоюзного підпорядкування, а в останній період існування СРСР — входила до структури КДБ у ранзі одного з Головних управлінь.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Черчілль Вінстон. Залізна завіса // Невичерпність демократії. — К.:: Український письменник, 1994. — С. 98-104.
  • Збігнєв Бжезинський. «Холодна війна» та її наслідки // Політика і час. — 1993. — № 1. — С. 48-55.

Виноски[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.