Залізний пік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залізний пік (Fe) на графіку поширеності хімічних елементів. По горизонтальній осі відкладений атомний номер.

Залі́зний пік — локальний максимум на графіку поширеності хімічних елементів[ru] в районі заліза (від скандію до нікелю)[1].

Закономірності енергії зв'язку ядер такі, що до ядер залізного піку енергетично вигідні реакції синтезу, а після — поділу. В результаті в зорях синтезуються всі елементи до залізного піку, а елементи з атомним номером більше 26 синтезуються при вибухах наднових зірок. Тому в космосі виявляється порівняно більше елементів, розташованих в періодичній таблиці до заліза, ніж після.

Енергія зв'язку[ред.ред. код]

На рисунку нижче зображено енергію зв'язку на один нуклон для різних ізотопів. Як видно з рисунка, для легких ядер (кількість нуклідів менше 58) енергетично вигідні реакції синтезу, а для важких (кількість нуклідів більше від 62) — розпаду. Нукліди з кількістю нуклідів від 58 до 62 мають найбільшу енергію зв'язку на один нуклон.

Енергія зв'язку поширених ізотопів у розрахунку на один нуклон

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]



Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.