Залізниця Кейптаун-Каїр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кейптаун-Каїр
Victoria5.jpg
Cape to Cairo.svg
Тип proposed rail infrastructured і transcontinental railroadd
Статус Проект незавершений
Роки функціонування з 1891 року
Країна ПАР, Зімбабве, Замбія, Демократична Республіка Конго, Танзанія, Уганда, Кенія, Судан, Єгипет
Експлуатаційна довжина колій бл. 11500 км
Ширина колії 1067 мм

Залізниця Кейптаун-Каїр (англ. Cape to Cairo Railway) — незавершений проект залізниці, що перетинає Африку з півдня на північ.

Залізниця, що зв'язує Кейптаун і Каїр, повинна була стати одним з найграндіозніших проектів свого часу. Її довжина повинна була скласти 11 500 км.

Історія[ред. | ред. код]

Ідея будівництва такої дороги була запропонована британським підприємцем і колонізатором Африки Сесілем Джоном Родсом в кінці XIX століття. Дорога повинна була пройти з півночі на південь континенту і зв'язати британські колонії, розташовані в Східній Африці, від Єгипту на півночі до Капської колонії на півдні. Паралельно дорозі планувалося прокласти і телеграфну лінію.

Дорога почала будуватися окремими ділянками, більшість з яких були введені в експлуатацію. Але з'єднати всі суміжні володіння безперервною лінією британцям так і не вдалося. У 1919 році Велика Британія отримала відсутню територіальну ланка — їй відійшла частина німецької Східної Африки. Територія стала британською колонією Танганьїка (сьогодні — республіка Танзанія). З цього моменту ланцюг британських колоній в Африці стала безперервним. Але продовжувати будівництво грошей вже не було. Після Другої світової війни Британія, як і інші європейські держави, була зайнята іншими турботами. А ще через 15 років, в 1960 році, який увійшов в історію як рік Африки, 17 африканських колоній отримають статус незалежних держав. Продовжити будівництво доріг, початих метрополіями, вони вже не мають змоги.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Будівництво залізниці в Бельгійському Конго, бл. 1900—1915 р

Північна секція[ред. | ред. код]

Єгипет має залізничну систему, яка вже в 1854 році пов'язувала Олександрію та Каїр, і в даний час йде далеко на південь до Асуану. В Єгипті залізниця має західноєвропейську ширину колії — 1435 мм (4 фути 8,5 дюйма). Після переправи поромом вгору по Нілу, залізниця продовжується в Судані з Ваді-Хальфи до Хартуму у вигляді вузькоколійки шириною 1067 мм (3 фути 6 дюймів). Ця частина залізниці була почата лордом Кітченером в 1897 році, після того як він придушив повстання махдістів. Велика частина суданської залізничної мережі в даний час в аварійному стані через політичну нестабільність.

Угандійська залізниця[ред. | ред. код]

Східна Африка має мережу вузькоколійної залізниці шириною 1000 мм, які історично виросла з портів на березі Індійський океан і пішла на захід. Колії побудовані паралельно під британським і німецьким колоніальним правлінням. Найпівнічніше знаходиться Угандійська залізниця. Всі ці мережі були пов'язані між собою, так що сьогодні існує безперервне залізничне сполучення між містом Кампала в Уганді на озері Вікторія та прибережними містами Момбаса в Кенії і Дар-ес-Салам в Танзанії. До розпаду Східноафриканського співтовариства в 1977 році, всі залізничні лінії управлялись корпорацією Східно-африканські залізниці і гавані. Після розпаду вона поділилась на різні національні компанії. Угандійська залізнична корпорація в Уганді була продана, коли уряд не зміг запустити корпорацію, так як вона вимагала великих капіталовкладень при низькій рентабельності. Сьогодні залізничний бізнес в Уганді знаходиться у веденні Залізниці Рифтової долини, що належить Кенійській залізничній корпорації і Танзанійській залізничній корпорації.

Залізниця TAZARA[ред. | ред. код]

Залізниця TAZARA проходить від Дар-ес-Саламу до Капірі-Мпоші в Замбії на відстані 1860 км. Залізниця була завершена після шести років будівництва у 1976 року. Основним джерелом фінансування був Китай. Залізниця отримала назву TAZARA, що означає Танзанійсько-Замбійська залізниця (англ. Tanzania-Zambia Railway). Мережа побудована для надання виходу до моря Замбії і доставлення її товарів до порту на березі Індійського океану, на противагу до порту призначення в Південній Африці, що була головним економічним конкурентом в гірничодобувній галузі або в Мозамбіку, що в той час була португальською колонією.

Залізниця TAZARA не будувалась як частина залізниці Кейптаун-Каїр, але зайняла місце її відсутньої ланки, адже мала ширину колії 1067 мм, що є стандартною у Південній Африці.

Південна секція[ред. | ред. код]

Південну ділянку було завершено під час британського правління до Першої світової війни і має суміжну систему національних залізниць з використанням колії завширшки 1067 мм (3 фути 6 дюймів). Будівництво почалося з Кейптауна і йшло паралельно з ділянкою Great North Road від Кімберлі, що проходить через частину Ботсвани до Булавайо. Від цього перехрестя залізниця, що прямує далі на північ, сьогодні експлуатується компанією Національні залізниці Зімбабве. Міст через водоспад Вікторія був завершений в 1905 році. Він з'єднав Зімбабве із Замбією. Далі залізниця, що підпорядкована корпорації Замбійська залізниця, прямує до Капірі-Мпоші, що є точкою переходу до мережі TAZARA в Танзанії.

Посилання[ред. | ред. код]