Транспорт Джерсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Джерсі M:
Транспортна система Джерсі (англ.)
Транспортна система Джерсі (англ.)
Територія
Площа 116 км² (225-те)
Рельєф горбистий
Найвища точка безіменна висота (143 м)
Повітряний
Аеропортів 1 (223-тє)
Наземний
Автошляхів 576 км (193-тє)
Водний
Узбережжя 70 км
Головний порт Сент-Хелер
Адміністрування
Орган державний секретаріат транспорту
Голова держсекретар Кріс Грейлінг

Транспорт Джерсі представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень . Площа країни дорівнює 116 км² (225-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, трохи витягнута в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 10 км, зі сходу на захід — 17 км[2][3]. Географічне положення Джерсі дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи в Європі вздовж західного узбережжя півострова Бретань (Франція), вхід до протоки Ла-Манш, французького порту Сен-Мало[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів на Джерсі, станом на 2010 рік, дорівнює 576 км (192-ге місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (223-тє місце у світі) із твердим покриттям злітно-посадкової смуги. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано (у Великій Британії) 2 авіапідприємства, які оперують 11 повітряними суднами[1].

Джерсі не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляє Велика Британія[5].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Горей, Сент-Обін, Сент-Хелер.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 14 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (102-ге місце у світі),[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 14 (Гібралтару — 1, Індії — 2, Маршаллових Островів — 11)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Велика Британія здійснює управління транспортною інфраструктурою коронного володіння через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Jersey : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. United Kingdom : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]