Залізничний транспорт Полтавської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Основна стаття: Транспорт Полтавської області

Залізничний транспорт Полтавської області — транспорт Полтавської області, що використовує залізичні колії для перевезення пасажирів та вантажів.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Залізничний транспорт Полтавщини по Україні займає друге місце в перевезенні вантажів і третє — в перевезенні пасажирів. Експлуатаційна протяжність залізниць на території області становить 853,4 км. Щільність залізниць — 2,96 км на 100 км² (Україна — 3,8 км). Залізниці обслуговуються переважно тепловою тягою. Експлуатаційна довжина електрифікованих залізничних колій загального користування становить 277,6 км (32,5 % від загальної довжини). Решта 575,8 км (67,5 %) — дизельне пальне.[1]

Залізнична мережа області відноситься до Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), що є складовою частиною Південної залізниці. Полтавщину перетинають чотири залізничні магістралі[1]:

Дирекція має у своєму підпорядкуванні 8 пасажирських вокзалів на станціях Полтава-Київська, Кременчук, Ромодан, Миргород, Лубни, Гребінка, Прилуки, Ромни, розташована й виконує перевезення пасажирів і вантажів у регіонах Полтавської й частково Сумської, Чернігівської, Кіровоградської й Харківської областей. Обслуговує підприємства гірничорудної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, нафтопереробні підприємства, а також райони сільського господарства, по станції Кременчук взаємодіє з річковим транспортом.

Дирекція межує із іншими залізницями України: Південно-Західною (ст. Гребінка, Григорівка, р-зд. Варварівський, Лосинівка), Одеською (ст. Бурти, Гребінка).

Станції дирекції розташовані на дільницях:

  • Полтава — Красноград (із межею дирекції по ст. Куми)
  • Полтава — Кременчук
  • Полтава — Ромодан
  • Кременчук — Ромодан
  • Ромодан — Лохвиця — Гадяч
  • Ромодан — Гребінка — Прилуки — Ніжин (із межею дирекції по ст. Лосинівка)
  • Прилуки — Бахмач (із межею дирекції по р-зду Варварівський)
  • Лохвиця — Ромни — Бахмач (із межею по ст. Григорівка).

На станціях дирекції здійснюється вантаження маршрутів: руди, наливання нафтопродуктів, будівельних вантажів. Вантаження вагонів здійснюють в основному станції Золотнишено, Кагамликська, Кременчук.

Залізниця по області розміщена досить рівномірно. Максимальна віддаленість населених пунктів від залізниці не перевищує 50 км. Найбільшими та структуроутворючими залізничними вузлами є: Полтава, Кременчук, Гребінка, Ромодан, а також залізничні станції Лубни та Миргород.[1]

Полтавська область має позитивний баланс залізничних перевезень: відправлення вантажів майже в 2,5 рази перевищує прибуття. Найбільшу питому вагу в структурі відправлених з області вантажів займають нафта і нафтопродукти, залізна руда, будівельні матеріали, у структурі прибулих вантажів переважають вугілля, зернові, продукція чорної та кольоровоїметалургії.[1]

Довжина головних колій дирекції становить 1294,5 км. Розгорнута довжина колій дирекції становить 2184,5 км. Дільниці дирекції від станції Гребінка до станції Вакуленці й від станції Бурти до Кременчука — електрифіковані. Планується електрифікація дільниць Полтава-Кременчук (119 км) і Кременчук-Ромодан (114 км).

  • Експлуатаційна довжина електрифікованих колій — 311,7 км;
  • Розгорнута довжина контактної мережі більше — 560 км;
  • Кількість станцій і роз'їздів на електрифікованому ходу — 29.

Головні залізничні напрямки в складі дирекції це Харків — Полтава — Гребінка — Київ, Харків — Полтава — Кременчук — Користівка — Знам'янка, Лозова — Красноград — Полтава — Гребінка — Прилуки — Ніжин.

Історія[ред. | ред. код]

Перші залізничні лінії були побудовані наприкінці XIX — початку XX століття, так ще в 1869 році вперше на Полтавській губернії почала діяти перша залізнична дільниця, що з'єднала Кременчук з Єлисаветградом (нинішнім Кропивницьким) і Балтою, а також станція Крюків-на-Дніпрі з усім станційним господарством.[2]

У 18701871 р. прокладені залізничні лінії Кременчук — Полтава, Полтава — Харків, а в 1872 році після введення в експлуатацію моста через Дніпро й закінчення будівництва з'єднувальної дільниці Крюків — Кременчук, залізничне сполучення зв'язало Харків із Причорномор'ям, Одесою і Миколаєвом.[2]

1888 року введена в експлуатацію дільниця Кременчук — Ромни, в 1897 — лінія Полтава — Константиноград (нині Красноград). 1901 року побудована дільниця Полтава — Гребінка.[2]

23 вересня 1946 року було створено Полтавське відділення Південної залізниці — юридична особа, створена за наказом Міністерства Шляхів Сполучення № 652. Існувало до реорганізації структури залізничного транспорту України.

У процесі реорганізації із складу відділення були вилучені вагонні, локомотивні депо, дистанції цивільних споруд, сигналізації й зв'язку, колії, які стали підпорядковуватись відповідним службам Південної залізниці. Підрозділ одержав назву — Полтавське регіональне представництво Південної залізниці (РП-4).

Сучасна назву — Дирекція залізничних перевезень (ДН-4) одержала 1 серпня 2000 року на підставі наказу № 77/Н від 30.05.2000 року, ставши структурним підрозділом без права юридичної особи в складі Державного галузевого об'єднання «Південна залізниця».

Локомотивное депо ТЧ-12, Гребінка

Згідно з державною програмою електрифікації залізниць проводяться роботи щодо електрифікації головних залізничних ліній. Закінчені роботи на дільниці Гребінка — Полтава — Київ — Вакуленці — Харків загальною протяжністю 347,5 км, у 2008 році введено в експлуатацію електрифіковану станцію Полтава-Південна. Електрифіковано дільницю Полтава — Кременчук (119 км).

Примітки[ред. | ред. код]