Залізничний транспорт в Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Естонські залізниці (на 2015 рік).

Залізничний транспорт Естонії являє собою мережу залізниць загальною протяжністю 1320 км (за станом на 2005 рік), з яких електрифіковано 132 км[1]. Ширина колії на всій мережі становить 1524 мм. Основний залізничний вузол знаходиться в Таллінні. Провідними операторами є національні компанії «Eesti Raudtee» та «Elron».

Історія[ред. | ред. код]

Залізниці для пасажирського користування (на 2008 рік)
Всі залізниці Естонії
(включно із зруйнованими)

24 жовтня 1870 року було відкрито першу в Естонії залізниця на ділянці Палдіськи — Ревель — Нарва — Гатчина. У тому ж році ця ділянка була з'єднана із Петербурзько-Варшавською залізницею. Балтійське залізничне товариство подовжило лінію в 1870 році від Гатчини до Тосно, в результаті чого виникла зв'язка з Миколаївською залізницею.

У 1877 році відкрилася залізнична лінія Тапа — Дерпт, яка в 1897 році була продовжена до Валга, де була з'єднана із Псковсько-Ризькою залізницею[lv], яка будувалася, по ній за два роки пішли поїзди. У 1896 році було завершено будівництво першої вузькоколійної (750 мм) залізниці Валга — Пярну, в 1897 році була відкрита залізнична гілка від Мийзакюла до Вільянді, і звідти — до Пайде і порту в Ревелі. Постійний рух між цими містами виникло в 1901 році.

Самостійна Естонська залізниця ("ЕЖД") була створена 15 листопада 1918 року на базі Північно-Західної залізниці, Першого товариства підвозних ліній і ділянок військово-морської і військово-польової залізниці.

У 1931 році було завершено будівництво ширококолійної залізниці Тарту — Печори, і Естонія отримала пряме сполучення з центральними регіонами Росії і України.

У 1940 році, коли Естонська залізниця була включена в залізничну мережу СРСР, протяжність публічних залізничних шляхів Естонії склала 1 447 км, з них 772 км — широкої колії і 675 км — вузькоколійки.

Перехід від паровозів на тепловози завершився в 1959 році і тривав два роки. Однією з важливих баз став порт Мууга, зїєднаний із залізницею у 1986 році.

У 1963 році Естонська залізниця була об'єднана з залізницями Латвії та Литви, ставши Прибалтійською залізницею[2].

У 1991 році, після відновлення незалежності Естонської Республіки, раніше воєнізована організація набрала економічні функції транзитного каналу. Державне підприємство «Естонська залізниця» було створене 1 січня 1992 року. В цьому ж році було встановлено членство Естонської залізниці в Міжнародному союзі залізниць[en] та Організації співробітництва залізниць.

У 1997 році підприємство було перетворено на акціонерне товариство «Eesti Raudtee». У 1998 році був оголошений міжнародний конкурс з метою заснування акціонерного товариства і інвестора для організації міжнародних пасажирських перевезень. За рішенням уряду 2000 року Естонське приватизаційне агентство (ЕПА) оголосило міжнародний конкурс на приватизацію 66 % акцій АТ «Eesti Raudtee», що проходив в два етапи.

У 2001 році генеральний директор Baltic Rail Services (BRS) уклав договір на приватизацію 66 % АТ «Eesti Raudtee».

У 2007 році Естонська Республіка викупила назад 66 % акцій за 2,35 мільярда крон. Причина — завищені тарифи на перевезення вантажів і лобіювання інтересів американських виробників залізничних машин, не пристосованих для роботи в країнах ЄС та СНД[3].

У 2009 році в комерційному регістрі зареєстровано поділ АТ «Eesti Raudtee», в ході якого створено два дочірніх підприємства: AS EVR Infra — підприємство з управління та обслуговування інфраструктури та AS EVR Cargo — підприємство в сфері вантажоперевезень.

Транзит[ред. | ред. код]

Динаміка перевезених транзитних вантажів виглядає наступним чином[1]:

Рік 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Кількість транзитних вантажів (млн тон) 23,7 24,8 28,9 31,6 37,1 39,4 38,5 42,1 42,1 42,8 44,3

Російський транзит[ред. | ред. код]

У 2005 році 87 % транзитних вантажів доводилося на Російську Федерацію[1]. Починаючи з подій Бронзовою ночі 2007 року ВАТ «Російські залізниці» оголосили про припинення поставок нафти в Естонію. Перевезення Естонської залізницею скоротилися на 40 %, а вантажоперевезення Талліннського порту знизилися на 25 %[4]. У зв'язку з цим відбулися звільнення співробітників залізниці[5]. Після ротації верхівки РФ на Дмитра Медведєва це позитивно вплинуло на естонський транзит. Обсяг перевезень всіх російських транзитних вантажів через Естонію в 2010 році зріс і склав 20,1 млн тонн проти 18,3 млн тонн в 2009 році[4].

Залізничні гілки[ред. | ред. код]

Відносна частота руху приміських поїздів, 2016 рік.

Станом на 2017 рік в Естонії функціонують вісім основних залізничних гілок.

Залізнична ділянка Рік відкриття Довжина (км)
Валга — Печори[pl] 1889 96,5
Кейла — Палдіскі[et] 1870 20,8
Кейла — Рійзіпере[et] 1905 24,6
Клоога — Клоогаранна[ru] 1960 3,4
Лелле — Пярну[de] 1928/1973 69,5
Таллін — Вільянді[de] 1901/1971 153,6
Таллін — Кейла[et] 1870 26,8
Таллін — Нарва[ru] 1870 211
Тапа — Тарту[et] 1876 112,5
Тарту — Валга[de] 1887 82,5
Тарту — Печори[et] 1931 87,3

Електрифіковані лінії[ред. | ред. код]

Схема електріфкаціі Естонських залізниць на 2016 рік.

Естонська залізниця електрифікована постійним струмом (3 кВ) на протязі 132,2 км під приміський рух.

  • 'Таллінн — Аегвійду' — протяжністю 56,7 км.
    • Станції та пункти зупинки (14): Таллінн-Балти, Кітсекюла, з.п. Юлемісте, ст. Юлемісте, Вессей, Лагеді, Кулл, Арукюла, Раазіку, парила, Кехра, Лахінгувялья, Мустйие, Аегвійду.
  • 'Таллінн — Кейла — Рійзіпере' — протяжністю 51,3 км.
    • Станції та пункти зупинки (22): Таллінн-Балти, Таллінн-Коплі, Ліллекюла, Тондій, Ярве, Рахумяе, Нимме, Хійу, Ківімяе, Пяескюла, Лаагрі, Урда, Падула, Сауе, Валинга, Кейла, Кулна, Вазалемма, Кібуна, лайтс, Яаніка, Рійзіпере.
  • 'Кейла — Палдіськи' — протяжністю 20,8 км.
    • Станції та пункти зупинки (7): Кейла, Нійтвялья, Клоога, Клоога-Аедлінн, Пиллкюла, Лаокюла, Палдіськи.

А також невелике відгалуження 'Клоога — Клоогаранна' протяжністю 3,4 км.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]