Болгарська державна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болгарська державна залізниця
Български държавни железници (БДЖ)
Логотип
Логотип
Огляд
Країна  Болгарія
Сайт bdz.bg
Обслуговування
Рік відкриття 10 серпня 1885
Технічні дані
Протяжність 4,070 км
Ширина колії 1,435 мм
Схема лінії

Болгарські державні залізниці (болг. Български държавни железници; більш відома за аббревіатурою БДЖ) — державна компанія в Болгарії, яка є найбільшим залізничним оператором країни.

Загальні дані[ред. | ред. код]

До 2002 року підтримує в країні основну частину залізничної інфраструктури, яка тоді була відокремлена в Національну компанію «Залізнична інфраструктура».

Компанія традиційно будує своє існування на значних державних субсидіях. У 2008 році, в додаток до них, для поїздок певних категорій пасажирів, компанія отримує і 135,5 млн. левів прямої державної допомоги, але навіть з таким фінансуванням БДЖ завершує рік з більш ніж 9 мільйонами левів втрат[1].

З 1990-х років БДЖ переживає сильну конкуренцію з автомобільним транспортом. За період з 1990 року до 2005 року спостерігається значне скорочення її діяльності:

  • на 67% менша кількість перевезених пасажирів;
  • на 70% менша кількість пройдених километрів;
  • на 68% менша кількість перевезенних вантажів;
  • на 63% менше тонно-километри.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Перша залізнична лінія в сучасних болгарських кордонах — це лінія Русе-Варна. Рішення про її будівництво прийнято у вересні 1861 року. Лінія була побудована англійською компанією з головними акціонерами — братами Берклі, які отримали концесію на це від османського уряду у 1863 році[3]. Лінія відкрита для руху 7 листопада 1866 року, а її довжина склала 223 км. Лінія Мездра-Відін була відкрита в 1913 році, а Підбалканська лінія (Бургас-Карлово-Софія) — у 1952 році.

У 1874 році англійська компанія передає залізницю в експлуатацію компанії барона Моріса де Хірша, а вже 1888 року компанію купує болгарська держава. У період 18701874 роках барон Хірш будує ділянку залізничної лінії ЛюбимецьБелово, з гілками до Тирново Сеймен (Симеоновград)Нова ЗагораЯмбол. Загальна довжина залізничних колій у власності барона Хірша в Південній Болгарії складає всього 309,6 км. З 1909 року ці колії переходять до державної власності.

Закон щодо проектування і будівництва залізничної мережі від 1895 року визначає первинні залізничні лінії (шириною 1435 мм) і вторинні (половина норми — ширина 750-800 мм).

У 1936 році в БДЖ працює 17 751 робітник, з яких 5200 в Софії. [4]

Електрифікація болгарської залізниці починається з 1963 року. Перша двостороння ділянка між Варною та Синделом була відкрита у 1964 році.

Відповідно до сучасної практики Європейського союзу в 2002 році підтримка залізничної мережі здійснюється окремою організацією — Національна компанія «Залізнична інфраструктура». БДЖ продовжує експлуатацію рухомого складу разом з опорними спорудами.

Зроблені перші кроки щодо демонополізації ринку, для чого було надано ліцензію другому залізничному оператору в 2004 році.

Залізничний парк[ред. | ред. код]

Болгарська державна залізниця має 749 одиниць дизельного рухомого складу, з них 642 призначені для нормальної ширини колії, 45 — для колій шириною 760 мм і 32 дизельних агрегата (25 — для нормальної ширини колії, 7 — для колії шириною 760 мм).

Паровий рухомий склад має 1159 одиниць, з них 1154 - це парові локомотиви і 5 парових агрегатів. Відповідно, вони вже були замінені на машини з дизельною і електричною тягою. Електричний рухомий склад становить 575 одиниць, з них 405 локомотиви і 170 електричних дрезин.

Весь рухомий склад з моменту створення БДЖ до сьогодні складається з 80 серій приблизно 97 конструктивних різновидів. Найбільш потужні електричні локомотиви в БДЖ — це серія 46. Вони були доставлені в 1986—1987 роках, а побудовані на заводі ELECTROPUTERE, Крайова з потужністю 5100 кВт. Локомотиви цієї серії використовуються здебільшого для обслуговування експрес-поїздів (як нині їх називають «прискорені швидкі поїзди»). Найпотужніші дизель–електричні локомотиви, що обслуговують поїзди на неелектрифікованих лініях в Болгарії відносяться до серії 07. Нові німецькі електролокомотиви Siemens Dispolok мають потужність 6400 кВт.

Найновіші одиниці тягового рухомого складу, доставлені 2005 року компанією «Siemens транспортні системи», це 25 двувагонних дизельних поїздів Desiro Classic серії 10. У 2007 і 2008 рр. повторна доставка від «Сіменс транспортні системи» складає 15 тривагонних електричних агрегата Siemens Desiro серії 30 та 10 чотиривагонних агрегата серії 31.

Потяги[ред. | ред. код]

Національний залізничний перевізник пропонує своїм клієнтам поїздки на середні та далекі відстані у наступних категоріях пасажирських поїздів:

  • швидкісний поїзд з обов'язковим бронюваннямя (болг. БВЗР, RБВ);
  • швидкий поїзд (болг. БВ);
  • пасажирський поїзд (болг. ПВ);
  • приміський пасажирський поїзд (болг. КПВ).

Швидкісні потяги з обов'язковим бронюванням (болг. БВЗР) - це прямі нащадки торгової категорії "експрес", що залишилася в минулому. Розклад швидкісних поїздів з обов'язковим бронюванням складається на основі ретельного аналізу пасажиропотоку на основних залізничних магістралях. Основне і непорушне правило при складанні графіка руху швидкісних поїздів з обов'язковим бронюванням є умова, що вони зупиняються на мінімальній кількості станцій, що забезпечує їх максимально швидке пересування з точки А в точку Б по маршруту. Для експресного руху цієї категорії потягів значення мають ще і гарний технічний стан локомотивного та рухомого парку составу, який має залізничний оператор.

Холдинг „Болгарськя державна залізниця“ підтримує і використовує такі швидкісні потяги з обов'язковим бронюванням:

У 2017 році (з 1 липня 2017 р.) вперше в історії БДЖ, завдяки капітальному ремонту з європейським фінансуванням Першої і Восьмої залізничних ліній, став можливим регулярний рух БВЗР з максимальною швидкістю 150 км/год. Це був БВЗР „Сонячний Берег“, який обслуговується модернізованими в Končar Elloc – Zagreb електричними локомотивами серії 46 200 і вагонами серії 21–50 (купе другого класу), 10–50 (купе першого класу) і 84–97 (вагони-бістро) (див. Фотогаларею).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. БДЖ с 9 млн. лв. загуба за 2008 г. въпреки държавната помощ за 135 млн. лв. Инвестор.БГ. 2009. Процитовано 22 юли 2009. (болг.)
  2. Димитров, Велико (2006). Социална функция и успех. Преглед на стопанската политика. Институт за пазарна икономика. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 26 юни. (болг.)
  3. Лео, Мишел (2013). България и нейният народ под османска власт: през погледа на англосаксонските пътешественици (1586 – 1878). София: ТАНГРА ТанНакРа. с. 75—76. ISBN 9789543781065. OCLC 894636829. (болг.)
  4. Димитровъ, Н., ред. (31 януарий 1936). Българските държавни железници днес. Стопанска България, от дигиталната библиотека на [[Национална библиотека „Св. св. Кирил и Методий“|Националната библиотека]]. Т. 92. София. с. 2. Процитовано 4 януари 2012. {{cite book}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)[недоступне посилання з червня 2019] (болг.)

Галерея[ред. | ред. код]

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]