Заліси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Заліси
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ратнівський
Рада/громада Заліська сільська рада
Код КОАТУУ 0724283701
Основні дані
Засноване 1499
Населення 1427
Площа 3,771 км²
Густота населення 378,41 осіб/км²
Поштовий індекс 44144
Телефонний код +380 3366
Географічні дані
Географічні координати 51°37′16″ пн. ш. 24°17′20″ сх. д. / 51.62111° пн. ш. 24.28889° сх. д. / 51.62111; 24.28889Координати: 51°37′16″ пн. ш. 24°17′20″ сх. д. / 51.62111° пн. ш. 24.28889° сх. д. / 51.62111; 24.28889
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Водойми Турське, Туріченське
Місцева влада
Адреса ради 44144, Волинська обл., Ратнівський р-н, с.Заліси , тел. 9-52-12
Карта
Заліси. Карта розташування: Україна
Заліси
Заліси
Заліси. Карта розташування: Волинська область
Заліси
Заліси
Мапа

За́лісисело в Україні, в Ратнівському районі Волинської області. Населення становить 1427 осіб.

☀За кілометр на північ від села розкинулися водні простори озера Тур. На заході – меліоровані землі колись непрохідного болота. Зі сходу і півдня – лісові масиви, серед яких за 4 кілометри від села у хащах є озеро Туречно. До залізничної станції Заболоття дорогу з твердим покриттям довжиною 3,5 км побудовано у 1962 р. До райцентру Ратне шосейний шлях довжиною 18 км спорудженно у 1964 році. У люстрації платників податків за 1500 рік сказано, що село звільняється від збору податків, бо його спалили татари й забрали людей у полон у тому самому році, коли вони спустошили Берестьє (Брест), тобто у 1499 р. Отже, дата першої писемної згадки про Заліси відноситься до 1499 року. Уже в 1501 році у селі налічувалось 11 дворищ, тобто великих господарств. У люстрації-реєстрі 1501 р. говориться про Старі Заліси й інше поселення – Нові Заліси. Це нове село знаходилося за болотом ( Великим Болотом ), отож згодом за ним закріпилася назва Заболоття. У документах 1565 року відзначено, що в Залісах є двадцять осілих дворищ: Денисове, Івана, Олиська Куцевича, Бобровське. Зазначено також, що в 1565 році мешканці сіл Заліси і Тур спільно володіли млином, який приносив прибуток в двадцять золотих. Село у ХІХ ст. мало значну кількість населення. Згідно з переписом 1898 року, тут проживало 1751 чоловік. Окрім православних тут мешкали особи, котрі сповідували римо-католицьку віру, а також 18 євреїв. Мирне життя селян у ХХ ст. перерва Друга світова війна. Чорна хмара горя накрила село ще з вересня 1939 року, коли ряд мешканців воювали у польській армії. У червні 1941 року тут уже діяла німецька влада, яка заявила про себе жорстокими діями до населення. За роки німецької влади розстріляно понад тридцять жителів села. Масові розстріли людей чинилися за селом на так званій гірці Вовківня. Ще одна масова трагедія – вивезення із села молоді на примусові роботи в Німеччину. 103 юнаків і дівчат забрано із домівок і перевезено у чужий край, де вони фактично були рабами. Після закінчення війни у село вернулись демобілізовані воїни, приступили до мирної праці. Серед них знаходився капітан медичної служби Денисюк Тимофій Іванович. Згодом він працював у лікарні Заболоття, завідував медичним пунктом у Залісах. Частина мешканців брала участь у визвольних змаганнях за Незалежність України. Багато з них репресовано. Вивезена на поселення в Сибір із трьома дітьми Мельничук Марія Григорівна, чоловік якої, Гордій Тихонович, знаходився в УПА. Репресовано на багато літ та вивезено сімʼю Козловського Володимира Юстиновича. Також були вивезені сімʼї Кіпеня Зінька, Кіпеня Дениса, Корецького Дементія, Корецького Павла. У роки демократизації й незалежної України реабілітовано понад десять осіб, як тих що невинно потерпіли від тоталітарного режиму.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Денисюк Іван Овксентійович (1924 - 2009) - літературознавець, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Круглій Микола Панасович - уродженець села, упродовж багатьох років очолював Ратнівську районну державну адміністрацію.

Кіпень Сергій Панасович - після закінчення навчання на юридичному факультеті Львівського держуніверситету, працював суддею в Локачах, з 1967 року обраний членом обласного суду. З 2001 року, після реформування судової системи, - голова Апеляційного суду Волинської області. У 1997 році удостоєний звання Заслуженого юриста України. 

Посилання[ред. | ред. код]