Зал очікування
| Зал очікування | |
|---|---|

За́л очі́кування[1] або зал чекання[2] — місце, призначене для тривалого перебування очікувальників (пасажирів). Типово може бути присутній на автостанції, вокзалі, в аеропорті, порті тощо. Одне з найважливіших приміщень в структурі будівлі[3][4].
Може проектуватися як окреме приміщення або у складі загального пасажирського залу. В останньому випадку зал очікування об'єднують з вестибюлем і касовою залою. При цьому, приміщення прийнято розділяти на функціональні зони за допомогою рекламних стендів, торгівельних павільйонів, меблів та іншими способами.
На території великих вокзалів зали очікування можуть створюватися для окремих категорій пасажирів (транзитних, пасажирів з дітьми тощо). Вони часто безпосередньо або опосередковано з'єднуються з вестибюлем, буфетами, виходами на перон тощо. При проектуванні внутрішнього простору вокзалів задача поділу пасажиропотоків є однією з найважливіших[5].
Зали очікування зазвичай обладнані значною кількістю крісел (лавок), іншими меблями (столики, дивани тощо)[6]. Сучасні зали очікування нерідко забезпечені електронними табло та іншими засобами оперативної інформації[7], точками доступу Wi-Fi. Пасажири користуються подібними приміщеннями безкоштовно. При цьому, користування залами очікування підвищеної комфортності може бути безкоштовним тільки для певних категорій пасажирів.
Приміщення для очікування влаштовують і в адміністративних установах, лікарнях. Щодо них зазвичай вживається термін «чека́льня»[8].
- ↑ Термін «Зал очікування» // Термінологія законодавства / Законодавство України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 грудня 2025.
- ↑ Чекання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ионов Б. В. Архитектура … — С. 36-37
- ↑ Морозов С. Ю. Транспортное право … — С. 228
- ↑ Пособие до СНиП II-85-80 … — 29-30
- ↑ Ионов Б. В. Архитектура … — С. 37
- ↑ Отраслевые нормы … — п. 15.13 (Устройства связи и сигнализации)
- ↑ Чекальня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
| Це незавершена стаття про транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |