Замарстинів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замарстинів
Львів
Замарстинів

Панорама Замарстинова (висотна забудова). На передньому плані — східна частина району Підзамче
Загальна інформація
49°52′ пн. ш. 24°01′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 24.017° сх. д. / 49.867; 24.017Координати: 49°52′ пн. ш. 24°01′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 24.017° сх. д. / 49.867; 24.017
Район Шевченківський
Адмінодиниця Львів
Засновано 1423
Поштовий індекс 79059, 79068
Головні вулиці Замарстинівська, Липинського, Гетьмана Мазепи, Пилипа Орлика, Хвильового, Лінкольна, Миколайчука
Заклади освіти
та культури
Львівський економічний ліцей, школа-ліцей «Орфей», середні школи №№ 81, 54
Парки Замарстинівський лісопарк
Транспорт
Трамвай №6, №9
Тролейбус №33
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 2032280 ·R (Львів)
CMNS: Замарстинів у Вікісховищі

Замарсти́нів (пол. Zamarstynów) — історична місцевість Львова, колишнє «міське село», упродовж XIV—XVIII ст. підлягало юрисдикції львівського магістрату. Територія сільської забудови з угіддями обмежувалася зі заходу річкою Полтвою, з півдня — її притокою Замарстинівкою (північніше лінії вулиць Хімічної і Дашкевича), зі сходу нинішніми вулицями Промисловою і Миколайчука, на півночі сягала Замарстинівського лісопарку. Від Голоска відмежована нинішніми вулицями Топольною і відрізком Варшавської. Головна вулиця Замарстинівська. З півночі Полтва ділила село (по північному краю вулиці Липинського) на Старий і Новий Замарстинів. Обидва нині розташовані в межах Шевченківського району Львова. Новий Замарстинів, розташований північніше, має переважно новітню забудову з головною вулицею Гетьмана Мазепи.[1] [2]

Історія[ред. | ред. код]

Назва походить від імені власника обійстя Йоганна Заммерштайна, чий брат Андреас у 1378 став війтом Львова. Уперше згадується в джерелах 1423 р. як Зоммерштайнгоф. Втім оселя виникла раніше в часи князя Лева Даниловича і пов'язана з тодішнім війтом німецької громади Львова Бертольдом Штехером, якому наприкінці ХІІІ ст. належав млин на потоці Замарстинівка в місцевості «Сільський кут» (на перетині нинішніх вулиць Хімічної та Лемківської.[3] [2]

Згодом назва оселі трансформувалася на польський лад у «Замарстинів». Їй належала територія 12 ланів.

Підпорядковувалося місту Львову. Перед 1524 село викупив міщанин Зебальд Ворцель, який у 1567 передав його у заставу великому коронному гетьману Міколаєві Сенявському. Згодом власники спробували запровадити на селі панщину, що викликало бунт у 1604 році. Врешті у 1615 році місто викупило Замарстинів.

11 лютого 1695 року спалений татарами. Поступово перетворився на район міської бідноти. Його мешканці традиційно вирощували та продавали на львівських ринках городину та фрукти, працювали на численних торфовищах.

З півдня і сходу межував зі Старостинською юридикою (після 1772 року Жовківська дільниця міста), з північного сходу — зі Збоїщами, з північного заходу — з Клепаровом і Голоском.

Наприкінці ХІХ — першій половині ХХ ст. відомий своїми батярами, розбійниками і люмпенами.

В тих часах на Замарстинові засновують перші промислові підприємства. На місці давнього млина Бертольда Штехера у 1902 році працювала пекарня-млин Натана Маєра, яку згодом придбав Генрик Блюменфельд й переобладнав на лакофарбове підприємство. У 1903 збудовано Першу львівську фабрику пресованих дріжджів, солоду і спирту, яку в 1920-их фірма Бачевських переобладнала в один із корпусів лікеро-горілчаного виробництва.[4] Перед Другою світовою війною засновано фабрику лиж та тенісних ракеток Яна Ассмана (Замарстинівська, 76).

Після 1907 через Замарстинів уздовж вулиці Замарстинівської продовжено колію електричного трамвая; доти вона повертала на Бальонову до залізничної станції Підзамче.

За переписом 1921 року тут було вже 712 будинків, де жили 8659 мешканців. З них 4377 вважали себе римо-католиками, 1318 – греко-католиками, 2914 належали до мойсеєвого віровизнання. Щодо своєї національності, то 6372 – назвали польську, 619 – русинську, 1630 – гебрейську, а 21 – німецьку.[4]

Рішенням уряду Речі Посполитої Другої від 11 квітня 1930 року долучений (виконано 1 квітня 1931) до міста в рамках проєкту Іґнаци Дрекслєра «Великий Львів»[5]. Становив окрему дільницю «Замарстинів» (одну з 9 дільниць тогочасного Львова).[3]

У 19301931 напередодні І Чемпіонату світу зі стендового стріляння при вулиці Замарстинівській збудовано стрілецький комплекс. Поряд на місці ставу Димета у 19341937 облаштовано басейн «Замарстинів» (глибиною біля трампліна 5 метрів) за проєктом Юзефа Мостовського і Яна Ковальського.

Населення села
Замарстинів
станом на 1925 рік

поляки 6.000
євреї 3.500
українці 2.500

Режимом Перших совітів у 1939 р. включений до складу новоствореного Шевченківського району (одного з 4-ьох районів).

1 лютого 1942 р. нацисти виділили Замарстинів вкупі з Голоском в VII міську дільницю «Зоммерштайн» (всього було 11 дільниць).[3]

Під час нацистської окупації Львова частину території Замарстинова було включено до Львівського ґетто, де утримувалося понад 130 тисяч євреїв. Частину їх знищили тут, частину вивезли в табір смерті Белжець. У процесі ліквідації Львівського гетто 2—16 червня 1943 року євреї підняли повстання.

Зі встановленням режиму Других совітів 1944 увійшов до відновленого Шевченківського району міста.

Тут розвиваються промислові підприємства. Корпус фабрики Бачевських у 1946 перепрофілювали в Інструментальний завод.[4] Фабрику лиж та тенісних ракеток Яна Ассмана перетворили на Лижну експериментальну фабрику виробничого обладнання «Укрпромдинамо». У 1959 на вулиці Східній,45 засновано Хлібозавод № 2 об’єднання «Львівський хлібокомбінат», тепер Завод хлібобулочних напівфабрикатів львівського концерну «Хлібпром». Поряд із 1991 працює Цех кондитерських виробів концерну «Хлібпром». Недалеко на вул. Заповітній розташована Львівська кавова фабрика «Галка».

За Других совітів територію басейну «Замарстинів» і стрілецького комплексу переобладнали у навчально-спортивну базу «Спартак».

У другій половині ХХ століття територію Нового Замарстинова забудовано багатоповерхівками, прокладено тролейбусний маршрут № 33.уздовж вулиці Гетьмана Мазепи. Після 2019 Інструментальний завод і Лижна фабрика припинили діяльність, їхні території забудовуються житловими висотками.

Об'єкти[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]


Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. file:///D:/1.%20Поточна/Formuvannia_i_rozvytok_terytorii_Lvova_zminy_administratyvno-terytorialnoho_podilu_mista_v_KhIIIKhKh.pdf
  2. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 15 червня 2022. 
  3. а б в https://shron1.chtyvo.org.ua/Dolynska_Mariana/Formuvannia_i_rozvytok_terytorii_Lvova_zminy_administratyvno-terytorialnoho_podilu_mista_v_KhIIIKhKh.pdf [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]?
  4. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 15 червня 2022. 
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]