Замостський повіт
| Замостський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat zamojski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Люблінське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Замостя | ||||||||||
| Населення: | 109 867 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 1870,29 | ||||||||||
| Густота: | 59 | ||||||||||
| Урбанізація: | 10,57 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | LZA | ||||||||||
| TERYT: 3.06.08.20.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Замостський повіт (або Замістський, Замостівський, Замойський, пол. Powiat zamojski) один з 20 земських повітів Люблінського воєводства Польщі, з центром у м. Замостя. Утворений 1 січня 1999 року під час адміністративної реформи.
Загальні дані[ред. | ред. код]
Повіт знаходиться у південній та центральній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Замостя (має статус міста на правах повіту, до складу повіту не входить). Станом на 1.01.2008 населення становить 109 867 осіб, площа 1870,29 км².
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 110 596 | 100 | 56 163 | 50,8 | 54 433 | 49,2 |
| Міста | 11 697 | 100 | 6069 | 51,9 | 5628 | 48,1 |
| Села | 98 899 | 100 | 50 094 | 50,7 | 48 805 | 49,3 |
Історія[ред. | ред. код]
Новопосталою польською владою у листопаді 1918 р. збережений колишній Замостський повіт Люблінської губернії у межах до 1912 р. (до приєднання територій з переважним українським населенням до новоутвореної Холмської губернії). 14 серпня 1919 року включений до новоутвореного Люблінського воєводства.
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 142 614 осіб (68 725 чоловіків та 73 889 жінок), налічувалося 19 607 будинків. Розподіл за релігією: 119 769 римо-католиків (83,98 %), 17 225 юдеїв (12,08 %), 5441 православних (3,82 %), 126 греко-католиків (0,09 %), 34 євангельських християн, 19 нерелігійних. Розподіл за національністю: 129 901 поляків (91,06 %), 11 756 євреїв (8,24 %), 854 українців (0,6 %), 103 особи інших національностей (0,07 %)[2].
1 січня 1923 р. з повіту вилучені ґміни (волості) Фрамполь і Горай, які були приєднані до Білгорайського повіту.[3]
1 січня 1925 р. з ґміни Нова-Осада вилучений фільварок Топорніце і включений до ґміни (волості) Мокре.[4]
1 квітня 1929 р. села Грушка Запорська, Заколоддя і Гай Грушанський з фільварком Грушка Запорська передані з ґміни Сулів до ґміни Радечниця[5], а село Високе з ґміни Грабовець Грубешівського повіту передане до ґміни Скербешів[6].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 8 січня 1934 р. з ґміни Нова-Осада вилучені колонії Каролювка (або Свинки) і Яновіце Мале та фільварок Каролювка (або Свинки) і включені до Замостя.[7]
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста Щебрешин розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Сулів фільварку Бодачів і фабричного селища цукроварні Клеменса та приєднання їх до міста[8].
Відповідно до договору про радянсько-польський кордон 1945 року, Замостський повіт, як і вся Холмщина, залишився у складі Польщі[9]. 9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[10]. До 1945 року в повіті проживало близько 8000 національно свідомих українців та понад 10 тис. полонізованих[11]. За радянськими оцінками у 1944—1946 роках, у повіті налічувалося від 5,4 тис. до 5,8 тис. українців (перша оцінка — 22 тис.), які підлягали переселенню до УРСР[12]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну зі Замостського повіту було депортовано 5480 осіб (з 5845 взятих на облік до виселення)[13][14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. VIII. Tablica wojewódzka. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 września 1922 r. o włączeniu gmin Frampol i Gorej do powiatu biłgorajskiego. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 października 1924 r. o włączeniu folwarku Topornicy do gminy wiejskiej Mokre w powiecie zamojskim. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 22 grudnia 1928 r. w sprawie zmiany granic gmin Sułów i Radecznica w powiecie zamojskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 marca 1929 r. o zmianie granic powiatów hrubieszowskiego i zamojskiego w województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 8 stycznia 1934 r. o zmianie granic miasta Zamościa w powiecie zamojskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. o zmianie granic miasta Szczebrzeszyna w powiecie zamojskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. М. Західні Українські Землі в межах Польщі 1920-1939 / Володимир Кубійович; Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т. — Чикаго; Нью-Йорк : Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т, 1963. — С. 28.
- ↑ Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
- ↑ Гаврилюк Ю. Замостя // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 336-337, 532, 638.
- ↑ Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 314. (пол.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замостський повіт
- [2] [Архівовано 14 червня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
| |||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |