Замойський синод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замойський синод
лат. Synodus Zamoscensis
Статус собору локальний собор (синод)
Визнається УГКЦ
Попередній Кобринський синод (1626)
Наступний Львівський синод 1891
Місце проведення Замостя
Дата 26 серпня — 17 вересня 1720
Скликаний митрополитом Левом Кишкою
Під головуванням Джироламо Ґрімальді
За участі митрополит, семеро єпископів, протоархимандрит, архимандрити, 129 представників світського і монашого духовенства, два представники Львівського Ставропігійного братства і звичайні миряни
Причини проведення собору
впорядкування стану справ Руської Унійної Церкви
Рішення собору
Synodus provincialis Ruthenorum habita in Zamosciae A. 1720, wyd. w Rzymie 1724;
Synod Prowincjonalny Ruski w Mieście Zamoysciu z Roku 1720, wyd. 1785 r.

Замойський синод (лат. Synodus Zamoscensis, Synodus provincialis Ruthenorum habita in Zamosciae) — синод Київської греко-католицької митрополії, який відбувся в Замостю заходами митрополита Льва II Кішки 1720 року. Даний Синод певні джерела подають як Собор, оскільки на ньому були присутні представники Львівського Ставропігійського Братства, які були мирянами. Був другим після Кобринського (1626) загально-церковним синодом в історії греко-католицької церкви.

Відомості[ред.ред. код]

Проведений для покращення організації УГКЦ як реакція на наступаючу реформу Петром I Російської православної церкви (1723), що на протестантський манер підпорядковувала церкву політичній владі: скасовувала патріаршество та введеня Святійшого Синоду з представниками світської влади. Синод заборонив шанувати Святого Григорія Паламу.

Для надання Синодові більшої ваги Папа Климент XI призначив своїм легатом і головою збору свого нунція у Варшаві Джироламо Ґрімальді. Як митрополит, так і нунцій уже в середині 1715 року писали до Папи Климента XI про дозвіл скликати синод. Того самого року дозвіл було надано. Однак, унаслідок воєнних неспокоїв та політичних обставин у Річі Посполитій, синод можна було скликати тільки 1720 року.

Митрополит Кішка призначив синод на 26 серпня 1720 року в м. Львові. Але влітку того ж року у Львові виникла пошесть, тож вирішено перенести синод на північ, до містечка Замостя в Люблінській окрузі.

Учасниками Замойського Синоду були сім владик Київської Церкви:

Крім них, у Замойському Синоді взяли участь протоархімандрит Василіянського Чину о. Антоній Завадський, сім архімандритів, вікарій Супрасльської архімандрії та 129 священиків світського і чернечого клиру, крилошани капітул, професори духовних семінарій, декани, ігумени головних монастирів й інші чільні церковні мужі. Були також два представники Львівського Ставропігійного братства і звичайні миряни.

Синод розгортав свою роботу в секціях, а три урочисті засідання проходили у церкві Покрови Божої Матері. Перше урочисте засідання відбулося 26 серпня 1720 року, друге — 1 вересня, а третє, заключне, — 17 вересня того ж року.

Делегати Замойського синоду торкнулися також питання стану існування жіночих монастирів у греко-католицькій церкві. В заключних постановах синоду жіночому чернецтву присвячений окремий розділ (розділ XII — «De monialibus»). В історичній літературі питання про вплив постанов Замойського синоду на стан існування жіночих монастирів у греко-католицькій церкві у XVIII ст. ще недостатньо висвітлене.

Джерела[ред.ред. код]