Алмоурол (замок)
Алмоурол | |
---|---|
39°27′42″ пн. ш. 8°23′01″ зх. д. / 39.46194444002777857° пн. ш. 8.383830560027778489° зх. д.Координати: 39°27′42″ пн. ш. 8°23′01″ зх. д. / 39.46194444002777857° пн. ш. 8.383830560027778489° зх. д. | |
Тип | замок і культурна спадщина[1] |
Статус спадщини | Національна пам'ятка Португалії[d] |
Країна | Португалія |
Розташування | Praia do Ribatejod[1] |
Архітектурний стиль | романський |
Висота н.р.м. | 310 м |
Засновано | 1171 |
Власник | Португалія |
Сайт | cm-vnbarquinha.pt:88/pt/conteudos/floatingNav/visitar/ |
Алмоурол у Вікісховищі |
Замок Алмоурол (порт. Castelo de Almourol) — середньовічний замок на острові Алмоурол посеред річки Тежу, розташований у парафії Прая-ду-Рібатежу, за 4 кілометри від центру муніципалітету Віла-Нова-да-Баркінья, в центральному регіоні Португалії. Замок був частиною оборонної лінії, яку контролювали тамплієри та був оплотом, який використовувався під час португальської Реконкісти.
Історія[ред. | ред. код]
Вважається, що замок був побудований на місці примітивного лузитанського городища, яке згодом було завойоване римлянами під час І століття до н. е.[2] Пізніше воно було перероблене внаслідок вторгнень різних сил, зокрема аланів, вестготів та андалузьких берберів, хоча незрозуміло, коли був побудований власне замок. У розкопках, проведених у внутрішніх та зовнішніх огородженнях, були виявлені різні залишки римського панування, включаючи монети, маркери тисячоліття та римські фундаменти, водночас середньовічні залишки, такі як медальйони та дві мармурові колони, також були виявлені в околицях замку.
Замок Алмоурол — одна з найбільш емблематичних та сценографічних середньовічних військових пам'яток Реконкісти та одне з найкращих представлень впливу лицарів тамплієрів у Португалії.[2] Коли його захопили у 1129 році силами, лояльними до португальської знаті, то був знаний під назвою Almorolan, і довірений Гуалдіму Паїшу, господарю тамплієрів в Португалії, який згодом перебудував структуру.[3] Споруда була реконструйована, починаючи з 1171 р. (згідно з написом над головними воротами) та відновлювалася під час наступних правлінь.
Втративши своє стратегічне місце, замок був покинутий, внаслідок чого перетворився на руїни. У ХІХ столітті його «переробили» ідеалістичні романтики, що врешті-решт призвело до втручань у 40-х та 1950-х роках та його адаптації як Офіційної резиденції Португальської Республіки.[2][3] Впродовж цього періоду було багато реставрацій, які трансформували зовнішній вигляд структури, в тому числі додавання зубців і бартизан.
DGMEN — Генеральна дирекція будівель та національних пам'ятників, попередник IGESPAR, вперше взяла участь у відбудові в 1939 році, використовуючи і кам'яну кладку, і залізобетон.[3]
Приблизно в 1940—1950 роках простори було пристосовано для його використання як офіційної резиденції Португальської республіки.[2][3] Після закінчення цього короткого терміну меблі будинку придбала Комісія з придбання меблів (порт. Comissão para a Aquisição de Mobiliário) у 1955 р., водночас провели електрику.
Між 1958 і 1959 років зробили деяку консолідацію донжона з бетонними перемичками, а також реконструкцію дверей. У наступні роки реалізували інші проєкти: у 1959 році було відремонтовано фасад однієї секції стіни; у 1960 р. із завершенням ремонту зовнішніх стін було покращено бруківку та доступ до доріг.[3]
До 1996 року стіни були відремонтовані, секції донжона збережені, відновлено бруківку в замку.[3]
21 століття та туризм[ред. | ред. код]
Через проникнення води до 2004 року замок почав виявляти деякі ознаки деградації, зокрема кілька зовнішніх стін.[3]
Хоча доступ до національної пам'ятки Португалії та острова безплатний, відвідувачі структури повинні оплатити недорогу прогулянку на човні через річку, єдиний спосіб, яким можна дістатися до замку.
Архітектура[ред. | ред. код]
Замок підіймається над пластом граніту, що виходить 18 метрів у висоту і має приблизно 310 метрів у довжину та 75 у ширину, посеред плеса річки Тежу, на кілька метрів нижче її впадіння в річку Зезере перед містечком Танкос.[3]
Замок має неправильний прямокутний план, що складається з двох корпусів: зовнішній нижній рівень у напрямку за течією із воротами зрадників та стінами, укріпленими дев'ятьма високими круглими вежами; в той час, як внутрішній корпус, розташований на вищому рівні, має стінки, доступні в головних воротах до головного донжона.[2][3] Донжон заввишки три поверхи і має оригінальні колодки, які підтримують основну структуру. Решта сторожових веж неправильні, через нерівну місцевість. Донжон насправді є нововведенням цього замку, з'явившись у 12 столітті після замку у Томарі, головного оборонного редуту тамплієрів у Португалії.[4] Аналогічно, сторожові вежі були нововведеннями, завезеними тамплієрами на західний Піренейський півострів і побудовані в Алмоуролі.
Інтер'єр розділений кількома мурованими дверними отворами, які з'єднують різні частини замку.[3] Два камені з написом відзначають історію замку та його повторне спорудження Гуалдімом Паїшем (над головними воротами), а також його християнську історію (з хреста, вирізаного у простір над відкритим вікном у донжоні).
Список літератури[ред. | ред. код]
- Джерела
- Almeida, António José Ferreira de (1980), Tesouros Artísticos de Portugal (Portuguese) , Lisbon, Portugal
- Almeida, João de (1948), Roteiro dos Monumentos Militares Portugueses (Portuguese) , Lisbon, Portugal
- Cordeiro, Luciano (1895), Inscripções Portuguesas (Portuguese) , Lisbon, Portugal
- MOP, ред. (1956), Relatório da Actividade do Ministério no ano de 1955 (Portuguese) , Lisbon, Portugal: Ministério das Obras Públicas
- DGEMN, ред. (2004), Monumentos (Portuguese) , № 20, Lisbon, Portugal
- Osorio, Manuel (1896), O Castelo de Almourol, Revista de Engenharia Militar (Portuguese)
- Sequeira, Gustavo de (1949), Inventário Artístico de Portugal - Distrito de Santarém (Portuguese) , т. III, Lisbon, Portugal
- Teixeira, F.A. Carcez (September 1908), O Castelo de Almourol, Serões (Portuguese) , № 39
- Примітки
- ↑ а б http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
- ↑ а б в г д IGESPAR, ред. (2011). Castelo de Almourol (Portuguese) . Lisbon, Portugal: IGESPAR - Instituto de Gestão do Património Arquitectónico e Arqueológico. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 15 лютого 2012.
- ↑ а б в г д е ж и к л Gordalina, Rosário (1997). Seabra, João (ред.). Castelo do Almourol (Portuguese) . Lisbon, Portugal: SIPA – Sistema de Informação para o Património Arquitectónico. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013.
- ↑ Barroca (2001), p.107
Див. також[ред. | ред. код]
- Як відвідати? [Архівовано 5 листопада 2017 у Wayback Machine.] (Англійська) [Архівовано 5 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Замки в Португалії
- Пам'ятники Португалії
- Історія Португалії
- Орден Христа