Алмоурол (замок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Замок Алмоурол)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алмоурол

39°27′42″ пн. ш. 8°23′01″ зх. д. / 39.46194444002777857° пн. ш. 8.383830560027778489° зх. д. / 39.46194444002777857; -8.383830560027778489Координати: 39°27′42″ пн. ш. 8°23′01″ зх. д. / 39.46194444002777857° пн. ш. 8.383830560027778489° зх. д. / 39.46194444002777857; -8.383830560027778489
Тип замок і культурна спадщина[1]
Статус спадщини Національна пам'ятка Португалії[d]
Країна  Португалія
Розташування Praia do Ribatejod[1]
Архітектурний стиль романський
Висота н.р.м. 310 м
Засновано 1171
Власник Португалія
Сайт cm-vnbarquinha.pt:88/pt/conteudos/floatingNav/visitar/
Алмоурол (замок). Карта розташування: Португалія
Алмоурол (замок)
Алмоурол (замок) (Португалія)
Мапа
CMNS: Алмоурол у Вікісховищі

Замок Алмоурол (порт. Castelo de Almourol) — середньовічний замок на острові Алмоурол посеред річки Тежу, розташований у парафії Прая-ду-Рібатежу, за 4 кілометри від центру муніципалітету Віла-Нова-да-Баркінья, в центральному регіоні Португалії. Замок був частиною оборонної лінії, яку контролювали тамплієри та був оплотом, який використовувався під час португальської Реконкісти.

Історія[ред. | ред. код]

Вид на замок з річки Тежу, що показує відплив граніту та його 18-метровий підйом над водою.
Напівкруглі зубці, які оточують внутрішній корпус і головний донжон.

Вважається, що замок був побудований на місці примітивного лузитанського городища, яке згодом було завойоване римлянами під час І століття до н. е.[2] Пізніше воно було перероблене внаслідок вторгнень різних сил, зокрема аланів, вестготів та андалузьких берберів, хоча незрозуміло, коли був побудований власне замок. У розкопках, проведених у внутрішніх та зовнішніх огородженнях, були виявлені різні залишки римського панування, включаючи монети, маркери тисячоліття та римські фундаменти, водночас середньовічні залишки, такі як медальйони та дві мармурові колони, також були виявлені в околицях замку.

Замок Алмоурол — одна з найбільш емблематичних та сценографічних середньовічних військових пам'яток Реконкісти та одне з найкращих представлень впливу лицарів тамплієрів у Португалії.[2] Коли його захопили у 1129 році силами, лояльними до португальської знаті, то був знаний під назвою Almorolan, і довірений Гуалдіму Паїшу, господарю тамплієрів в Португалії, який згодом перебудував структуру.[3] Споруда була реконструйована, починаючи з 1171 р. (згідно з написом над головними воротами) та відновлювалася під час наступних правлінь.

Втративши своє стратегічне місце, замок був покинутий, внаслідок чого перетворився на руїни. У ХІХ столітті його «переробили» ідеалістичні романтики, що врешті-решт призвело до втручань у 40-х та 1950-х роках та його адаптації як Офіційної резиденції Португальської Республіки.[2][3] Впродовж цього періоду було багато реставрацій, які трансформували зовнішній вигляд структури, в тому числі додавання зубців і бартизан.

DGMEN — Генеральна дирекція будівель та національних пам'ятників, попередник IGESPAR, вперше взяла участь у відбудові в 1939 році, використовуючи і кам'яну кладку, і залізобетон.[3]

Приблизно в 1940—1950 роках простори було пристосовано для його використання як офіційної резиденції Португальської республіки.[2][3] Після закінчення цього короткого терміну меблі будинку придбала Комісія з придбання меблів (порт. Comissão para a Aquisição de Mobiliário) у 1955 р., водночас провели електрику.

Між 1958 і 1959 років зробили деяку консолідацію донжона з бетонними перемичками, а також реконструкцію дверей. У наступні роки реалізували інші проєкти: у 1959 році було відремонтовано фасад однієї секції стіни; у 1960 р. із завершенням ремонту зовнішніх стін було покращено бруківку та доступ до доріг.[3]

До 1996 року стіни були відремонтовані, секції донжона збережені, відновлено бруківку в замку.[3]

21 століття та туризм[ред. | ред. код]

Через проникнення води до 2004 року замок почав виявляти деякі ознаки деградації, зокрема кілька зовнішніх стін.[3]

Хоча доступ до національної пам'ятки Португалії та острова безплатний, відвідувачі структури повинні оплатити недорогу прогулянку на човні через річку, єдиний спосіб, яким можна дістатися до замку.

Архітектура[ред. | ред. код]

Приклад кренеляцій зовнішнього корпусу
Головні ворота/двері.

Замок підіймається над пластом граніту, що виходить 18 метрів у висоту і має приблизно 310 метрів у довжину та 75 у ширину, посеред плеса річки Тежу, на кілька метрів нижче її впадіння в річку Зезере перед містечком Танкос.[3]

Замок має неправильний прямокутний план, що складається з двох корпусів: зовнішній нижній рівень у напрямку за течією із воротами зрадників та стінами, укріпленими дев'ятьма високими круглими вежами; в той час, як внутрішній корпус, розташований на вищому рівні, має стінки, доступні в головних воротах до головного донжона.[2][3] Донжон заввишки три поверхи і має оригінальні колодки, які підтримують основну структуру. Решта сторожових веж неправильні, через нерівну місцевість. Донжон насправді є нововведенням цього замку, з'явившись у 12 столітті після замку у Томарі, головного оборонного редуту тамплієрів у Португалії.[4] Аналогічно, сторожові вежі були нововведеннями, завезеними тамплієрами на західний Піренейський півострів і побудовані в Алмоуролі.

Інтер'єр розділений кількома мурованими дверними отворами, які з'єднують різні частини замку.[3] Два камені з написом відзначають історію замку та його повторне спорудження Гуалдімом Паїшем (над головними воротами), а також його християнську історію (з хреста, вирізаного у простір над відкритим вікном у донжоні).

Список літератури[ред. | ред. код]

Джерела
  • Almeida, António José Ferreira de (1980), Tesouros Artísticos de Portugal (Portuguese) , Lisbon, Portugal
  • Almeida, João de (1948), Roteiro dos Monumentos Militares Portugueses (Portuguese) , Lisbon, Portugal
  • Cordeiro, Luciano (1895), Inscripções Portuguesas (Portuguese) , Lisbon, Portugal
  • MOP, ред. (1956), Relatório da Actividade do Ministério no ano de 1955 (Portuguese) , Lisbon, Portugal: Ministério das Obras Públicas
  • DGEMN, ред. (2004), Monumentos (Portuguese) , № 20, Lisbon, Portugal
  • Osorio, Manuel (1896), O Castelo de Almourol, Revista de Engenharia Militar (Portuguese)
  • Sequeira, Gustavo de (1949), Inventário Artístico de Portugal - Distrito de Santarém (Portuguese) , т. III, Lisbon, Portugal
  • Teixeira, F.A. Carcez (September 1908), O Castelo de Almourol, Serões (Portuguese) , № 39
Примітки
  1. ↑ а б http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
  2. ↑ а б в г д IGESPAR, ред. (2011). Castelo de Almourol (Portuguese) . Lisbon, Portugal: IGESPAR - Instituto de Gestão do Património Arquitectónico e Arqueológico. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 15 лютого 2012.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Gordalina, Rosário (1997). Seabra, João (ред.). Castelo do Almourol (Portuguese) . Lisbon, Portugal: SIPA – Sistema de Informação para o Património Arquitectónico. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 7 листопада 2013.
  4. ↑ Barroca (2001), p.107

Див. також[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алмоурол_(замок)&oldid=41714055