Замок Дюнуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Замок Дюнуа
фр. Château Dunois
Beaugency06.jpg
Фасад замку Дюнуа

47°46′40″ пн. ш. 01°38′00″ сх. д. / 47.77778° пн. ш. 1.63333° сх. д. / 47.77778; 1.63333
Статус історичний пам’ятник
Статус спадщини зареєстрована історична пам'ятка[d][1] і класифікована історична пам'ятка[d][1]
Країна

Франція Франція

Розташування Комуна Божансі
Засновник Жан де Дюнуа
Будівництво XV ст. — 
Стан музей
Адреса place Dunois
Сайт beaugency.fr/decouvrir-beaugency/histoire-et-patrimoine/monuments-et-lieux-touristiques.html
Замок Дюнуа. Карта розташування: Франція
Замок Дюнуа
Замок Дюнуа (Франція)

Замок Дюнуа у Вікісховищі?

Замок Дюнуа (фр. Château Dunois) — середньовічний замок у місті Божансі, що у центральній Франції.

Історія[ред.ред. код]

Замок Дюнуа знаходиться у невеликому старовинному містечку Божансі департаменту Луаре, в 20 км західніше Орлеану. У центрі Божансі на площі Сен-Фірмін, серед інших будівель XI—XVI століть, височіє 36-метровий донжон, зведений у XI столітті. На території, прилеглій до цієї потужної фортеці, в середині XV століття Жан де Дюнуа, відомий також як «Орлеанський бастард», відбудував нинішній замок. Після одруження на Марії д'Аркур Жан де Дюнуа став сеньйором Божансі і мешкав в замку в 1440—1457 роках, після чого переніс свою резиденцію в Шатодьон.

Аж до 1789 року замок належав родині Дюнуа-Лонгвіль. З початком Великої французької революції і переслідуванням аристократичних фамілій, що послідувало за нею, замок був покинутий. Пізніше деякий час використовувався як притулок для бездомних і як санаторій, поки в нім не був організований «Регіональний музей мистецтв і традицій Орлеану». У триповерховому будинку зібрані експонати, що розповідають про побут і звичаї місцевих жителів; також тут знаходиться експозиція, присвячена творчості письменника Ежена Сю.

Архітектура[ред.ред. код]

Замок Дюнуа є типовою феодальною резиденцією XV—XVI століть з розділеними вікнами і бійницями, сторожовою вежею XIV—XV віків, а також вежею, обнесеною аркадою. Внутрішні приміщення у більшості своїй за останні два століття неодноразово перебудовувалися. Лише кімнати верхнього поверху збереглися в первісному стані.

Література[ред.ред. код]

  • Kunst & Geschichte. Schlösser und Städte der Loire. — Bonechi, 2010. — 160 ss. — ISBN 88-476-1863-0.


  1. а б Base Mérimée ministère de la Culture.