Замок Сант-Анджело

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Сант-Анджело

Castel Sant'Angelo, Roma, Italia (16346546165).jpg

41°54′11″ пн. ш. 12°27′58″ сх. д. / 41.90306400002777565° пн. ш. 12.466355000028° сх. д. / 41.90306400002777565; 12.466355000028Координати: 41°54′11″ пн. ш. 12°27′58″ сх. д. / 41.90306400002777565° пн. ш. 12.466355000028° сх. д. / 41.90306400002777565; 12.466355000028
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування Municipio Id[1]
Тип музей (13 лютого 1906)
чотирикутний замокd і римський мавзолейd[1]
Дата заснування 139
Адреса Лунготевере Кастеллоd

Замок Сант-Анджело. Карта розташування: Італія
Замок Сант-Анджело
Замок Сант-Анджело
Замок Сант-Анджело (Італія)
CMNS: Замок Сант-Анджело у Вікісховищі
Замок і міст Сант-Анджело

Замок Сант-Анджело (італ. Castel Sant'Angelo — Замок Святого Ангела), відомий також як Мавзолей Адріана — архітектурна пам'ятка Риму розташована у парку Адріана. Слугувала спочатку мавзолеєм, згодом замком, резиденцією римських пап, їх скарбницею і одночасно в'язницею. Наразі є музеєм.

Історія[ред. | ред. код]

Імператор Адріан почав зводити споруду в 134 році н. е. як мавзолей (гробницю) для себе й Антоніна Пія[2]. Будівництво було закінчено в 139 році, через рік після смерті імператора. Мавзолей був подібний етруським тумулусам: на квадратному фундаменті (довжина сторони — 84 м) був встановлений циліндр (діаметр — 64 м, висота — близько 20 м), увінчаний насипним горбом, а на його вершині скульптурна група — імператор на чолі квадриги.

Прах Адріана було розміщено в мавзолеї через рік після смерті імператора в Байях у 138 році, разом з прахом його дружини Вібії Сабіни та прийнятого сина Луція Елія Цезара. Згодом у мавзолеї були розміщені похоронні урни інших імператорів, починаючи з Антоніна Пія та закінчуючи Каракаллою у 217 році н. е. Адріан також звів міст Елія, що вів до мавзолею з правого берегу Тибра. Через 100 років цю величезну споруду включили до побудованих Авреліаном стін, що оточували місто, і її використовували як фортецю у військових і стратегічних цілях.

Згідно з легендою, в 590 році, під час епідемії чуми, папа Григорій I побачив на вершині фортеці архангела Михаїла, який вклав меч у пахви, що означало кінець лиха — тисячолітнього прокляття за гріх бути імперією. Звідси і пішла назва Замок Святого Ангела.

У середньовіччі замок був з'єднаний з Ватиканом пассетто (проходом), укріпленим коридором. Великий внесок у реставрацію замку, так само як і всієї житлової частини Ватикану, зробив папа Олександр VI Борджіа. Саме при ньому було створено багато настінні і настельні розписи, а також облаштований внутрішній дворик імені папи. У цьому дворику проходили театральні вистави, організовані спеціально для папи Борджіа і його родини, а також час від часу відбувались тортури і страти, при яких папа міг бути присутній особисто. В загальному плані, з епохи Ренесансу і до наших днів вигляд замку і його планування істотно не змінилися.

Ще з часів папи Григорія Великого (VI—VII століття н. е.) замок Сант-Анджело перебував у статусі твердині, неприступної фортеці прямо у Ватикані. Климент VII в 1527 сховався в замку, коли війська імператора Карла V Габсбурга вторглися в Рим. В облозі замку знаходився в цей час і брав діяльну участь у відбитті атак Бенвенуто Челліні, скульптор, ювелір, автор відомих мемуарів. Декількома роками пізніше він був ув'язнений в замку, але зробив неможливе — втік із в'язниці.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Оздоблення[ред. | ред. код]

Статуї[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в archINFORM — 1994.
  2. Gibbon, Edward (1826). The history of the decline and fall of the Roman Empire. 6 (4th American ed.). New York. p. 369

Посилання[ред. | ред. код]