Замора Марта Федорівна

Марта Федорівна Замора
Народилася	19 лютого 1919(1919-02-19) Городенка, Івано-Франківська область
Померла	12 червня 1998(1998-06-12) (79 років) Львів, Україна
Країна	СРСР, Україна
Національність	українка
Діяльність	матеріалознавець, викладачка університету
Alma mater	Харківський політехнічний інститут (1940)
Галузь	матеріалознавство
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Вчене звання	доцент
Членство	Наукове Товариство імені Шевченка
Батько	Замора Федір Павлович
Брати, сестри	Замора Євген Федорович
У шлюбі з	Кашкадамов Борис Павлович

Марта Федорівна Замора (19 лютого 1919, м. Городенка — 12 червня 1998, м. Львів) — науковець в галузі матеріалознавства, педагог, письменниця. Донька Федора Павловича Замори, дружина Бориса Павловича Кашкадамова. Доцент кафедри «Фізика металів та матеріалознавство» Львівської Політехніки.

Життєпис

Ранні роки

Марта Замора народилася в Городенці (тепер Івано-Франківської обл.), де в 1916—1919 рр. її батько, відомий діяч народної освіти Федір Замора, був вчителем математики в гімназії імені Тараса Шевченка. Мати Марти, Софія Левицька-Замора, — піаністка і вчителька музики. Цій дитині судилося спізнати численні випробування української історії ХХ століття, але вийти з них гідною представницею свого роду і народу.

Восени 1923 Софія Левицька разом з дітьми, Мартою та її старшим братом Євгеном, переїхала до Радянської України, де на той час Федір Замора працював директором школи в Полтаві. В полтавській Шостій трудовій школі імені Івана Франка Марта стала навчатися від п'яти років і скінчила 5 класів. Влітку 1930 р. вся сім'я переїхала до Харкова, з цим переїздом закінчилося щасливе дитинство Марти. Вже 1931 року арештували батька, а після року арешту, в лютому 1932 він мусив виїхати з Харкова на поселення до міста Білгорода. Сім'я бідувала. В ці роки дівчина була свідком страхітливих сцен Голодомору — голодуючих селян, що напливали до Харкова і помирали на вулицях, довжелезних черг за «комерційним» хлібом, нужденних обідів з кількох картоплинок «в мундирах». Одна за одною надходили трагічні новини про переслідування української інтелігенції. Особливо вразило Марту знищення родини Крушельницьких. Вона захоплювалася вільними й талановитими представниками цієї мистецької родини і з жахом довідалася, що в одну мить їх було засуджено і розстріляно.

1935 р. Марта закінчила 10 клас і вступила до Харківського механіко-машинобудівного інституту. Влітку місяць гостювала у батька в Білгороді, і це було їхнє останнє, відносно тривале спілкування. 13 серпня 1937 року в Харкові обоє її батьків були заарештовані. Брат Євген навчався у Москві, і 18-річна Марта залишилася сама. В інституті від неї вимагали осудити батьків і відректися від них — не згодилася. Тому наприкінці вересня 1937 р. студентку-відмінницю виключили з комсомолу. Вона ж щодня бігала по трьох харківських тюрмах, розшукуючи арештованих родичів. А потім щотижня тричі носила передачі — раз батькові, другий раз — мамі і третій раз — тітці Наталі Гавриловій. Батько й тітка були розстріляні у тому ж 1937 році, а маму вивезли на заслання до Казахстану.

Перше десятиліття праці

У 1940 році Замора з відзнакою закінчила інститут за спеціальністю «Металознавство в машинобудуванні». До початку війни вона працювала інженером у металографічній лабораторії харківського заводу «Гідропривод». За день до того, як в місто увійшли німецькі війська (24 жовтня 1941), ледь встигла, з маленькою донечкою на руках, виїхати з Харкова останнім приміським поїздом. Війну перебула в евакуації на Уралі, працюючи на тому ж евакуйованому заводі «Гідропривод», а 1944 року, разом з заводом, повернулася до Харкова. Тягнулася до наукової роботи: у 1944—1948 рр. була аспіранткою, а потім молодшим науковим співробітником кафедри металознавства і термообробки Харківського механіко-машинобудівного інституту. У 1949 р. переїхали до Львова і була прийнята на роботу до Львівського державного університету ім. І.Франка, а через рік перейшла до Львівського політехнічного інституту (тепер — НУ «Львівська політехніка»). З 1951 р. і до виходу на пенсію вона обіймала викладацькі посади на кафедрі «Технологія металів», а від 1965 — на кафедрі «Фізика металів та матеріалознавство».

Наукова і викладацька діяльність

Колишні студенти згадують: «Марта Федорівна мала природжений талант педагога, успадкований від батьків. Могла пояснити чітко й зрозуміло найскладніші питання з фізики металів, прекрасно зорганізувати практичні заняття. Вміла зацікавити молодь своїм нелегким предметом, залучити до наукових досліджень у гуртку. Знання, які давала Марта Федорівна, служили ціле життя; її студенти стали педагогами, науковцями, провідними спеціалістами машинобудівної промисловості. Ті, хто пішов у педагогіку, копіювали шанованого Педагога, а конспект з металознавства правив за джерело українських термінів — у тодішньому дефіциті української наукової літератури». Була разом з братом Євгеном серед тих нечисленних викладачів, які в тодішньому Політехнічному інституті викладали лекції українською мовою.

Людина високого інтелекту, працьовита і цілеспрямована, Марта Замора активно займалася науковими дослідженнями, була видатним науковцем у галузі матеріалознавства. Широким було коло її наукових інтересів: фізичні та механічні методи дослідження матеріалів, вивчення явищ на поверхні взаємодії конструкційних матеріалів з металевими розплавами, розробка методів створення захисних покриттів на металах та сплавах. Брала участь у наукових конференціях, залишила близько 100 наукових праць. 1964 року видала оригінальний навчальний посібник «Нові матеріали в техніці», що на той час був дуже актуальним, не втратив цінності й донині. У травні 1965 Замора захистила кандидатську дисертацію на тему «Фазові перетворення і властивості високохромистої сталі типу Х17», яку високо оцінив офіційний опонент — професор Борис Григорович Лівшиц. До роботи в Науково-дослідному секторі активно залучала студентську та аспірантську молодь. Під її керівництвом у 1970-х роках було захищено п'ять кандидатських дисертацій, частина її вихованців продовжила роботу в інших наукових закладах. З них виросли в подальшому видатні вчені в галузі матеріалознавства — доктори наук, академіки, керівники наукових закладів. У 1979 р. М.Замора вийшла на пенсію, але в Науково-дослідному секторі продовжувала працювати. Як провідного спеціаліста в галузі матеріалознавства її запрошували з лекціями до університетів Польщі та Німеччини.

Книжка про батька

Марта Замора співпрацювала з секцією «Український родовід» при товаристві «Просвіта». Досліджувала роди Левицьких і Шухевичів — широкі кровні пов'язання своєї матері. Проте була у неї болюча, незагойна рана — обірвана історія життя батька, Федора Замори. Ніколи не припиняла розшукувати його, писала листи у різні інстанції, доводила невинність, вимагала перегляду справи. Та вже тільки в час «перебудови» довідалася жорстоку правду: присуд «10 років без права листування» означав насправді розстріл. І тоді вирішила написати книжку про долю Федора Замори, щоб відновити і донести до людей потоптану правду. Її праця переросла початковий задум приватних спогадів про батька і стала вражаючим, емоційним документом драматичного періоду в історії України. Вона була видана у 1993 році на різографі під назвою «Один із сорока мільйонів». (За підрахунками історика Роя Медведева, жертвами сталінського геноциду стало щонайменше 40 мільйонів радянських громадян). Перевидано ж 2005 року в альманасі «Україна. Наука і культура» під назвою «Півстоліття дороги до правди».

Особистість

Марта Замора була талановитою і харизматичною людиною з багатими різнобічними зацікавленнями та здібностями. Її любили й цінували як яскраву, неповторну особистість у широкому колі друзів зі шкільних та студентських років, колеґ з місця роботи, численних родичів і приятелів-однодумців з різних сфер громадської діяльності. В 1990-х була активним членом Наукового товариства імені Шевченка, працювала в комісії матеріалознавства. Знаючи кілька європейських мов, приділяла значну увагу проблемам запровадження української технічної термінології. Тривала праця завершилася виданням у 1997 р. тримовного російсько-українсько-англійського термінологічного словника «Матеріалознавство», який охоплює близько 10.000 слів та словосполучень.

Надавала великого значення єднанню родини. Підтримувала і поширювала зв'язки зі старшими й молодшими кревними по лінії Замор, Левицьких, Шухевичів, Старосольських, Гаврилових, Ганкевичів, Кашкадамових. У 1997 році стала співорганізаторкою з'їзду у Львові родини Левицьких, на якому вперше зібралися роз'єднані після Другої світової війни представники роду з Канади, США, Великої Британії та України.

Була завзятою мандрівницею: кожного літа обов'язково виїжджала в Карпати, де організовувала туристичні походи. До походів регулярно залучала не тільки власних дітей, але й своїх студентів та аспірантів, які на все життя запам'ятали підйоми на Говерлю чи Парашку. Мала цікавість до цілого світу, тож у 1980-х разом з чоловіком Б.Кашкадамовим, побувала в республіках Середньої Азії, мандрувала пароплавами по Волзі, великих річках Сибіру й озері Байкал, відвідала острів козацької слави Хортицю і трагічні меморіальні місця на Соловецьких островах. А як тільки з'явилася така можливість, на початку 1990-х поїхала до родичів в Америці й Канаді, відвідала друзів у Німеччині. Мала мистецьку натуру — гарно вишивала, в'язала, любила співати, робила фотографії, розводила квіти. Кожного року на зимові свята влаштовувала дома театральні інсценізації, для яких сама писала сценарії, а акторами залучала дітей, внуків, різних членів родини і друзів.

Марта Замора померла після тривалої, важкої хвороби 12 червня 1998 року. Похована на полі № 1 Сихівського цвинтаря у Львові.

Сім'я

Чоловік 

• Кашкадамов Борис Павлович, засновник і директор Львівського автобусного заводу ЛАЗ.

Доньки 

• Кашкадамова Софія Борисівна, інженер-радіотехнік,
• Кашкадамова Наталя Борисівна, музикознавець, професор Львівської музичної академії.

Син 

• Кашкадамов Павло Борисович, бізнесмен, активний діяч Ротарі Інтернешнл.

Зять — Палаш Володимир Миколайович, професор Львівської Політехніки.

Невістка — Кашкадамова (Меренцова) Світлана Миколаївна, лікар.

• Внуки — Палаш Антон Володимирович, директор фірми «Кодіак», Палаш Роман Володимирович, доцент Львівської Політехніки, Кашкадамова Анна Павлівна, художниця, Кашкадамов Олександр, Кашкадамова (Буянська) Євгенія.

Праці

Замора М. Ф. Нові матеріали в техніці. Розділ «Металічні матеріали». Львів: ЛПІ, 1964. 85 с.

Замора Марта. Федір Замора і Мирослав Січинський. Дзвін: Часопис спілки письменників України. 1995. № 9. С. 92-98.

Матеріалознавство: російсько-українсько-англійський термінологічний словник / С. С. Дяченко, М. Ф. Замора [та ін.]. Ін-т змісту і методів навчання. Київ: [б.в.], 1997. 293 с. ISBN 5-7763-2711-3

Замора Марта. Півстоліття дороги до правди. Україна. Наука і культура: щорічник. Київ, 2004. Вип. 33. С. 160—265. ISSN 0206-8001