Замєховські
Замєховські гербу Гриф — за даними о. Каспера Несецького ТІ, шляхетський рід у Руському та Подільському воєводствах. Прізвище походить від назви їхнього дідичного поселення Заміхова (пол. Zamiechów). Адам Бонецький твердив, що початок роду (також Кашицьким) дав Пйотр Голомбек (маєністю його брата Яна була, зокрема, Зимна Вода[1]).
Представники[ред. | ред. код]
- Єнджей — чоловік Хлевіцької,
- Ім'я невідоме — зять рогатинського старости Петра Боратинського, чоловік його доньки Софії[2],,
- Самуель — чоловік Кристини Потоцької, дочки кам'янецького каштеляна Анджея (Єнджея) Потоцького гербу Пилява,
- Зофія (1-mo v. Ґольська, 2-o v. Лянцкоронська, 3 v. Тишкевич) — дідичка Підгаєць, одна з найбільш авантурних жінок Речі Посполитої початку XVII століття,
- Станіслав,
- Павел — земський перемиський підсудок[3],
- Ґабріель — дідич маєтків Янова Теребовельського,
- Самуель,
- Жигмонт,
- Маріанна — дружина подільського підкоморія Богуша,
- Анна — дружина Єжи Замойського,
- Анна — дружина Станіслава[4] Замойського,
- Александра — дружина брацлавського стольника Миколая Вітринського,
- Самуель — спадкоємець Зофії; Станіслав «Ревера» став власником Підгаєць після укладення угоди з ним, також з Адамом Єронімом Сенявським, який переказав йому свої «вірительності», забезпечені на Підгайцях.[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Lwów, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 117. (пол.)
- ↑ Boratyński herbu Korczak // Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, S. J. Powiększony dodatkami [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]… — w Lipsku, 1839. — Т. 2. — S. 237. (пол.)
- ↑ [1] — S. 537. (пол.)
- ↑ Zamoyscy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 211 s., 402 il. — S. 160, прим. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
- ↑ можливо, якийсь з двох вище наведених Самуелів
Джерела[ред. | ред. код]
- Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 67—95. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 663. (пол.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |