Замішанці

Замішанці
Самоназва	Засянці
Кількість	12 тис. (1945)
Ареал	Стрижівський і північ Кросненського повітів.
Походження	нащадки бойківських переселенців (XV ст.) і полонених запорожців у битві під Берестечком в 1651 р.
Входить до	українці
Мова	замішанський діалект української мови
Релігія	Правосла'я/ УГКЦ.

Замішанці — українська етнічна група на Закерзонні в XV—XX ст., яка є проміжною між надсянцями і лемками .

Історія

Вперше замішанців було науково досліджено українським етнографом Іваном Верхратським в 1894 р.

Подальші академічні дослідження здійснювали І. Шараневич, М. Грушевський, І. Зілинський, О. Зілинський і ін.

Замішанці представлені групою з 10 сіл на території Стрижівського і Кросненського повіту сучасної Республіки Польща, які представляли собою український острів: Бонарівка, Ванівка, Опарівка, Коростенка, Ріпник, Петруша Воля, Чорноріки, Близенька, Гвоздянка і Яблуниця.

Також відомо, що замішанськими селами були Бережанка, Лютча, Завадка, Висока Стрижовська, Вороблик Королівський та ін.

До 1840—1870-х рр. число цих сіл могло коливатись від 15 до 25. Точний підрахунок не є можливим без опрацювання архівних даних і тому станом на зараз є доречним говорити про 14 н.п. в цій етнічній площині . Центральним селом даного етноанклаву є с. Бонарівка Стрижівської міської гміни .

Наприкінці XVIII ст. тут проживало 4722 мешканці, з них 4318 українців-русинів (91,5%), 316 поляків (6,7%) та 88 євреїв (1,9%). За 150 років населення подвоїлося до 8890 осіб у 1930 році, в тому числі 7595 українців (85%), 1230 поляків (14%) і 65 євреїв (1%). Відсоткове збільшення польського населення відбулося за рахунок часткової полонізації українців у двох віддалених селах (Гвоздянка і Блізнянка).

Наприкінці ХІХ століття розпочалася масова економічна міграція місцевого населення до США та Канади. На початку XX ст. там постійно або тимчасово перебувало понад 10% від загальної кількості населення.

Опісля депортації замішанців з постійного місця проживання у Стрижівськім повіті Польщі в травні 1945-го р., найбільші діаспори цих сіл є у Снятині і в селах Отинійської ОТГ в Івано-Франківській області. В Снятині найбільша діаспора замішанців в червні 1945 року осіла в його передмісті Августдорф і в с. Горішнє Залуччя (зараз в складі Снятинської ОТГ) .

В 1990-х — 2010-х рр. проблемою активно займались українські краєзнавці М. Голей, М. Мамчак, Я. Пащак, Г. Добрянська-Попович, а також польські історики Г. Ольшанський, А. Бат ін. На сучасному етапі дослідниками замішанців є історики О. Малярчук і А. Бойда, письменниця Н. Шейко-Медвєдєва і ін.

В 2021 році в Коломиї були опубліковані спогади Петра Пащака — дяка Покровської церкви села Бонарівка.

Відомі замішанці

• Зиновій Буцьо (1939) — заслужений енергетик України.
• Микола Голей (1939 — 2024) — краєзнавець, поет і громадський діяч.
• Іван Зілинський (1879— 1952) — доктор філософії, етнограф і мовознавець.
• Орест Зілинський (1923 — 1976) — історик-славіст, літературознавець і етнограф.
• Василь Опарівський (1890 — 1919) — капелан 8-ї бригади УГА, тесть Степана Бандери.
• Петро Пащак (1895 — 1981) — громадсько-церковний і військовий діяч, журналіст, дяк парафії села Бонарівка в 1921—1945 рр.
• Іван Русенко (1890 — 1960) — український поет, москвофіл, вчитель в замішанських селах Лютча та Бонарівка Стрижівського повіту.

  

  Карта розселення замішанців на поч. XX ст.

Пов'язані з Замішанщиною

• Ярослава Бандера (1917 — 1977) — діячка ОУН, яка по лінії батька мала корені з села Бонарівка.
• Іван Верхратський (1846 — 1919) — етнограф, перший дослідник замішанців.
• Іван Клюфас (1894 — 1965) — короснянський декан ГКЦ (1931—1945) з осідком в с. Бонарівка.
• Анатоль Курдидик (1905 — 2001) — український журналіст, який називав Замішанщину «українським островом».
• Юлія Опарівська (1899 — 1944) — українська вчителька, громадська діячка, теща Степана Бандери, яка похована в селі Бонарівка.
• Тарас Франко (1889 — 1971) — частий гість пароха села Бонарівка Івана Клюфаса.

Джерела

• Бойда А. В. Західноукраїнські землі в сталінській депортаційній політиці. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 24-25 травня 2019 р., м. Дніпро / Наук. ред. О.Ю. Висоцький. Дніпро : СПД «Охотнік», 2019. С. 136—138.
• Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття.  № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
• Бойда А. Родинні перекази, або вивчаючи родовід. Голос Покуття (Снятин), № 39. 3 жовтня 2014. С. 10.
• Верхратський І. Говор Замішанців. Записки НТШ, 1894. № 3. С. 153—156.
• Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин : Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
• Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський ; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин : Прут Принт, 2008. 68 с.
• Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
• Добрянська-Попович Г. Опарівка, Енергетика прадідівської землі. Із циклу «Замішанці» / Г. Добрянська-Попович, О. Добрянський. Львів: Коло, 2015. 448 с.
• Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. 228 с.
• Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. 124 с.
• Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.
• Olszański H. Zamieszańcy. Studium etnograficzne. Sanok: Muzeum Budownictwa Ludowego, 2007. 204 s.