Занзібар (архіпелаг)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Занзібар
суах. Funguvisiwa ya Zanzibar, англ. Zanzibar Archipelago
Map of Zanzibar Archipelago-en.svg
6°08′03″ пн. ш. 39°18′59″ сх. д. / 6.13417° пн. ш. 39.31639° сх. д. / 6.13417; 39.31639Координати: 6°08′03″ пн. ш. 39°18′59″ сх. д. / 6.13417° пн. ш. 39.31639° сх. д. / 6.13417; 39.31639
АкваторіяІндійський океан
Кількість островів75
Найбільший острівУнгуджа
Загальна площа2654 км²
Найвища точка135 м
Населення (2012 рік)1 303 569 чол.
Щільність населення491,171 чол./км²
КраїнаТанзанія
Занзібар (Танзанія)
Занзібар
Занзібар
Занзібар у Вікісховищі?

Занзіба́р — архіпелаг в Індійському океані, біля берегів Танзанії (східна Африка), якій він і належить. Найбільші острови — Занзібар та Пемба . Унгуджу у побуті також називають Занзібар. Найбільше місто архіпелагу — Занзібар (на острові Занзібар, 257 тисяч жителів (2003)). Клімат теплий і дуже вологий.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Занзібару

До міоцену архіпелаг становив собою частину африканського континенту. Перші певні звістки про нього датуються X століттям, коли тут з'явилися перси з Ширазу. Місцеві жителі досі іменують себе «Ширазі», хоча перські поселенці були досить швидко асимільовані. Це вони принесли на Занзібар іслам. На даний час мусульмани складають до 88 % населення, решта — послідовники африканських язичницьких культів і християни.

У Середньовіччі на Занзібарі розгорнулася торгівля невільниками, яких ловили в африканських джунглях. З часом работоргівля зосередилася у руках торговців з Оману, які склали ядро місцевої аристократії. У XVI столітті Занзібар входив до складу колоніальних володінь Португалії, разом з Момбасою та Ормузом. У середині XVII століття оманські араби оговталися від удару, завданого появою європейських колонізаторів, і стали витісняти їх із західної частини Індійського океану. Правда, на Занзібарі влада султана довгий час залишалася номінальною.

Занзібарський султанат[ред. | ред. код]

До 1853 року наймогутніший з оманських султанів, Саїд ібн Султан, встановив контроль над значними ділянками африканського узбережжя і переніс свою столицю з Маскату на Занзібар. Острів переживав новий підйом, пов'язаний із збільшеним попитом на слонову кістку і рабів — товари, які поставлялися на місцеві ринки з Африки. При султані на Занзібарі велося широке будівництво; архітектурні пам'ятники острова ЮНЕСКО внесло до списку Світової спадщини.

У 1861 Занзібарський султанат відокремився від Оманського.

Активізація у 2-й пол. XIX ст. в регіоні британських колонізаторів і розподіл сфер впливу між ними і німецькими колонізаторами призвела до встановлення у 1890 році британського протекторату на Занзібарі за умовами т. зв. Занзібарської угоди.

Але й протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок т. зв. Англо-занзібарської війни, відомої як найкоротша війна в світовій історії (за книгою рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й поставлено бажаного британцями правителя.

Занзібарський мусульманин, бл. 1880 року
Будівля гарему султана після обстрілу під час Англо-занзібар. війни, 1896
«Будинок чудес», 2007

Занзібар у ХХ-XXI ст.[ред. | ред. код]

У 1-й половині ХХ ст. на Занзібарі остаточно утвердився маріонетковий султанський режим, підконтрольний Великій Британії.

Боротьба проти британського панування активізувалася на Занзібарі після Другої світової війни. На її чолі стала Партія Афро-Шіразі (заснована 1957 року), тоді ж у занзібарському суспільстві залунали заклики до повалення султанату та об'єднання з Танганьїкою.

[[Файл:|thumb|200пкс|Занзібар у 1960]]

10 грудня 1963 року проголошено незалежність Занзібару. 12 січня 1964 року на Занзібарі почалася революція. Чорне населення не захотіло більше бути під пануванням арабів і скинуло його. Султана було позбавлено влади та вигнано з країни. Революція супроводжувалася вбивствами арабів, індійців і європейців.

Занзібар у складі Танзанії[ред. | ред. код]

26 квітня 1964 року Танганьїка та Занзібар підписали угоду про створення Об'єднаної Республіки Танзанія (назва якої складена з перших трьох літер слів «Танганьїка» і «Занзібар»).

Відтоді Занзібар постійно виборює поширення автономістських прав, і в наш час є самоуправною територією. У січні 2005 року було вперше піднято новий прапор Занзібару З 2005 року Занзібар має власний парламент і президента. Посаду президента з листопада 2010 року обіймає Алі Мохамед Шейн.

В той же час Занзібар є членом Організації непредставлених націй та народів.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Історичний центр Занзібару зі старою забудовою, т. зв. «Кам'яне місто» (або місто кам'яниць, англ. Stone Town, суах. Mji Mkongwe)[1] входить до Переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Султанський палац, розташований тут же, отримав народну назву Бейт-аль-Аджаб — «Дім чудес» (англ. House of Wonders).
  • Занзібар був першим регіоном у Африці, де запустили кольорове телебачення (1973), тоді як у материковій Танзанії воно з'явилось лише через 2 десятки років. Сучасна ТБ-студія має назву TvZ.
  • Попри консервативність занзібарського суспільства, саме з його нетрів, а точніше з середовища місцевих парсів походить, імовірно, найзнаменитіший уродженець Занзібару Фарох Бульсара (Farrokh Bulsara), у всьому світі знаний як Фредді Мерк'юрі.
  • Острів Пемба тривалий час лишався світовим лідером з виробництва пряності гвоздика.

Згадка Занзібару у творчості і фольклорі[ред. | ред. код]

  • Згадується у циклі віршованих казок «Бармалей» Корнія Чуковського.
  • У 1968 році англійський письменник-фантаст Джон Браннер написав роман «Всім стояти на Занзібарі»[en] у якому розповів про проблеми перенаселеності планети.
  • Пісня «Zanzibar» в однойменному альбомі 2003 бельгійського співака Сальваторе Адамо.
  • Пісня німецької жіночої поп-групи Arabesque — «Zanzibar».
  • Пісня «Старушка Занзібар» в альбомі 1996 року «Мікронезія» рок-групи Крематорий.
  • Згадується у пісні Валерія Меладзе — «Лімбо».
  • Трек німецького транс-діджея Nic Chagall-Sansibar.
  • Трек у стилі транс Shah and Laruso pres. Global Experience — Zanzibar.
  • Всесвіт Metal Gear.
  • Згадує у пісні Тимур Шаов «Про користь і шкоду снобізму».
  • Описується у романі «П'ять тижнів на повітряній кулі» Ж. Верна.
  • Пісня відомого американського співака Біллі Джоела — «Zanzibar».
  • Повість А. С. Гріна «Навколо Центральних Озер».

Знамениті уродженці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]