Занчевський Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Занчевський Іван Михайлович
Народився 4 січня 1861(1861-01-04)
Одеса
Помер 15 липня 1928(1928-07-15) (67 років)
Одеса
Країна Російська імперія УРСР
Діяльність науковець
Alma mater Новоросійський університет
Галузь математика
Заклад ОНУ ім. І. І. Мечникова
Посада ректор Новоросійського імператорського університету з 1905 до 1907 і з 1917 до 1918
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор прикладної математики
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня

Іван Михайлович Занчевський (4(16) січня 1861, Одеса — 15 липня 1928, Одеса) — математик, започаткував векторний та геометричний методи у механіці; вчитель математики Одеської жіночої гімназії (1883—1884), ординарний професор Новоросійського університету (з 1896 р.), статський радник (1896), секретар (1897—1900), декан (з 29.12.1904 р.; травень 1917 р. — листопад 1917 р.) фізико-математичного факультету Новоросійського університету, ректор Імператорського Новоросійського університету (сучасний Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) (1905—1907; 1917—1918), зав. кабінетом механіки Фізико-математичного інституту (1920—1921), професор Одеського політехнічного інституту (1921—1922); доктор прикладної математики (1891), професор; ордени: св. Володимира IV ст., св. Станіслава ІІ ст., св. Анни ІІІ ст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 січня 1861 р. в Одесі в сім'ї військовослужбовця. Вищу освіту отримав у Імператорському Новоросійському університеті на фізико-математичному факультеті, що закінчив у 1883 р. із золотою медаллю за працю «Кинетическая теория сложных циркулей». По закінченню факультету був залишений в університеті для підготовки до професорського звання.

З 1 грудня 1883 р. по 25 серпня 1884 р. працював вчителем математики Одеської жіночої гімназії. З 3 січня 1886 р. до 1 грудня 1887 р. перебував у науковому відрядженні в Парижі та Берліні.

22 грудня 1887 р. був зарахований приват-доцентом Новоросійського університету, де викладав механіку. 12 жовтня 1889 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня магістра механіки за темою: «Теория винтов и приложение ее к механике». 31 травня 1891 р. отримав ступінь доктора прикладної математики після захисту дисертації «Геометрические места в теории осей вращения».

З 29 січня 1892 р. І. Занчевський призначений екстраординарним професором по кафедрі механіки Імператорського Новоросійського університету, а з 1 січня 1896 р. — ординарним професором. За вислугу років 12 січня 1896 р. став статським радником. З 14 лютого 1897 р. до 9 жовтня 1900 р. — секретар фізико-математичного факультету Новоросійського університету.

І. Занчевський брав активну участь у роботі Х, ХІ з'їздів природознавців і лікарів (1891, Київ; 1901, Санкт-Петербург), де керував дискусіями з питань методики викладання математики. Радою Одеського відділення Імператорського Російського технічного товариства 19 червня 1901 р. був обраний почесним попечителем школи десятників і заступником голови постійної комісії з технічної освіти, а з 20 грудня 1904 р. по 1907 р. став її головою.

29 грудня 1904 р. І. Занчевський був призначений деканом фізико-математичного факультету, а з 9 вересня 1905 р. — ректором Новоросійського університету. В період революції 1905—1907 рр. виступав проти держави, внаслідок чого проти нього було порушено судову справу та 27 липня 1907 р. звільнено з посади ректора. На два роки затягнулося слідство, під час ведення якого загубилися речові докази. Це полегшило захист, І. Занчевському вдалося уникнути ув'язнення. В 1909 р. суд прирік його до виключення зі служби. З 1909 р. до 1916 р. І. Занчевський переїхав до Санкт-Петербургу, де працював у банку, потім переїхав до Києва.

З квітня 1917 р. працював у Новоросійському університеті, з травня — професор кафедри теоретичної і практичної механіки та декан фізико-математичного факультету, з листопада 1917 р. до лютого 1918 р. — ректор Імператорського Новоросійського університету, з 1917—1920 рр. — зав. кабінетом механіки та зав. механічної майстерні Новоросійського університету. Після ліквідації університету працював професором та зав. кабінетом механіки в Фізико-математичному інституті (1920—1921 рр.). З 1921 р. — голова предметної комісії з математики і механіки Одеського інституту народної освіти, одночасно в 1921—1922 рр. — професор кафедри теоретичної механіки в Одеському політехнічному інституті.

Помер 15 липня 1928 р. в Одесі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

І. Занчевський належав до своєрідної Одеської школи механіків, яку заснував В. М. Лігін. Основні наукові досягнення були присвячені теорії гвинтів і векторів та її застосуванню в механіці. Одним із перших в Росії він розпочав вводити векторні методи та теорію гвинтів у практику викладання в університеті. Теорію гвинтів і теорію лінійних комплексів науковець застосовував також до геометричного дослідження розподілу центральних осей сил і осей обертання в своїй докторській дисертації, яка була розвитком геометричного напрямку в дослідженні теорії удару, започаткованого працями М. Є. Жуковського та Ж. Г. Дарбу.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Теория винтов и приложение ее к механике / И. М. Занчевский. — Одесса: тип. Шульце, 1889. — 131 с.
  • Теоретическая механика / И. М. Занчевский. — Одесса, 1889. — 256 с.
  • Геометрические места в теории осей вращения / И. М. Занчевский. — Одесса: тип. Шульце, 1891. — Вып. 1. — 82 с.

Родина[ред. | ред. код]

Література про нього[ред. | ред. код]

  • Асланов С. К. Занчевський Іван Михайлович / С. К. Асланов // Енциклопедія сучасної України / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський ; НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, НАН України, Ін-т енцикл. дослідж. — Київ: Преса України, 2010. — Т. 10 : З-Зор. — С. 221.
  • Професори Одеського (Новоросійського) ун-ту: біогр. слов. / ОНУ iм. I. I. Мечникова, Наук. б-ка. — Вид. 2-ге, доп. — Одеса: Астропринт, 2005. — Т. 1 : Ректора. — С. 49-52. [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]
  • Голотюк И. И. Некоторые этапы развития механики в Одесском университете / И. И. Голотюк // В. И. Вернадский и отечественная наука. — Киев, 1988. — С. 141—142.
  • Голотюк И. И. Роль И. М. Занчевского в развитии теории векторов в России / И. И. Голотюк // Из истории математического естествознания. — Киев, 1984. — С. 44-48.
  • Голотюк И. И. Прикладная механика в Новороссийском университете за последние 30 лет ХІХ в. / И. И. Голотюк // Нариси з історії природознавства і техніки. — Київ, 1979. — Вип. 25. — С. 39-43.
  • Голотюк И. И. Развитие исследований по механике в Одесском университете / И. И. Голотюк // Вопросы истории естествознания и техники. — М., 1973. — Вып. 4(45). — С. 58-61.
  • Список студентов и посторонних слушателей Императорского Новороссийского университета за 1879—1880 академический год. — Одесса, 1979. — С. 19.

Посилання[ред. | ред. код]