Запобіжник (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Запобі́жник (збро́я) — деталь ударно-спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що попереджує можливості здійснення випадкового пострілу. Запобіжник у включеному стані може перешкоджати руху ударника, курка, шептала, спускового гачка, затвора або одночасно декілька з цих деталей. У ряді зразків зброї при включенні запобіжника відбувається також безпечний (без пострілу) спуск з бойового взводу.

У загальновживаному сенсі — пристрій, що оберігає зброю (боєприпас) будь-якого типу (гранату, бомбу, міну, боєголовку тощо) від випадкового або передчасного спрацьовування.

Історія[ред.ред. код]

Ідея про оснащення вогнепальної зброї спеціальним пристроєм для запобігання від випадкового пострілу сягає століть. Зразки зброї з гнотовим замком мали кришку над полицею, яка могла закриватися, так, що при випадковому спуску курка гніт не запалював запалювальний порох.

На ударно-кремінних замках згодом з'явився запобіжний взвод курка, або піввзвод: стрілець зводив курок до половини, при цьому шептало спускового механізму потрапляло в глибокий поперечний виріз щиколотки курка, і спусковий гачок блокувався. Для пострілу курок потрібно було звести на бойовий взвод, при цьому шептало входило в другій, менш глибокий виріз бойового взводу, з якого курок вже міг бути спущений натисканням на спусковий гачок. Це стало необхідно, в тому числі, завдяки появі перших (дульних) патронів, створених з метою підвищення скорострільності військових з рушниць, що заряджалися з дульної частини ствола. При використанні такого набою його паперова оболонка використовувалася як пиж над кулею, тому порох спочатку відсипали на полицю замка, а лише потім висипали в ствол. Якби курок залишався під час досилання кулі в стволі на бойовому взводі, міг статися випадковий постріл, який неминуче закінчився б важкою травмою стрільця. До появи дульних набоїв порох для безпеки зазвичай насипали з порохівниці спочатку в ствол, а лише потім на полицю.

У сучасній зброї, використовується такий принцип для запобігання від випадкового пострілу, коли патрон знаходиться в патроннику, наприклад, в пістолеті ТТ.

Перші запобіжні пристрої в їх сучасному вигляді з'явилися ще при ударно-кремінних, і навіть колесцових замках. На коштовних кремінних та мисливських рушницях та гвинтівках був запобіжник у вигляді розташованого на замковій дошці позаду курка движка, який в передньому положенні фіксував курок на піввзводом, так, що той не міг бути не тільки спущений, а й зведений на бойовий взвод. Це забезпечувало повну безпеку при носінні зарядженої зброї. У колесцового замку запобіжник зазвичай мав вигляд розташованого в задній частині замкової дошки прапорця, який в задньому положенні не давав спустити зведений курок, блокуючи шепотіло. Такий же запобіжник могли мати і найбільш дорогі варіанти ґнотових замків.

Сучасні запобіжники діють за схожим загальному принципу, але часто здатні блокувати не тільки зведений, але і спущений курок, а також інші деталі спускового механізму або навіть сам затвор, можуть забезпечувати безпечний спуск курка при постановці зброї на запобіжник. До категорії запобіжних пристроїв також відносяться пристрої, які сприяють безпечному поводженню зі зброєю: індикатори наявності набою в патроннику, зведеної бойової пружини тощо, котрі можуть бути помітні візуально або на дотик.

У деяких сучасних пістолетах і револьвери існує вбудований замок, який фіксує зброю в безпечному положенні і відмикається спеціальним ключем.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Материальная часть стрелкового оружия. Под ред. А. А. Благонравова. М.: Оборонгиз НКАП, 1945