Запоріжжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запоріжжя
Герб Запорожья 2003 года.svg Прапор міста Запоріжжя (2003).svg
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Зверху-вниз: проспект Металургів, острів Хортиця, Запоріжсталь
Панорама Січі.jpg
Башта та заводи.jpg
Зверху-вниз: проспект Металургів, острів Хортиця, Запоріжсталь
Запоріжжя на мапі України. Виділена Запорізька область
Запоріжжя на мапі України. Виділена Запорізька область
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Запорізька міська рада
Код КОАТУУ 2310100000
Засноване 952
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення 754 619 (01.05.2016)[1]
Площа 331[2][3] км²
Густота населення 2280 осіб/км²
Поштові індекси 69000-499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма р. Дніпро
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя I, Запоріжжя II
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 633 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, тел. (061) 224-69-00
Веб-сторінка Запорізька міська рада
Міський голова Володимир Буряк

Commons-logo.svg Запоріжжя у Вікісховищі

Запорі́жжя — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області.

Розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України.

Річковий порт і важливий транзитний залізничний вузол.

Четвертий за величиною індустріальний центр України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування. Отак, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища.

Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65 % продуктивних потужностей області і близько 43 % населення області.

До 1921 року місто носило назву Олександрівськ.

Назва[ред.ред. код]

До 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної у 1770 році. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[4][5].

У 1921 році місто було перейменовано в Запоріжжя — «розташоване за порогами». Назва нагадує, що до спорудження у 1932 році греблі Дніпрогесу в місці, де річка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні пороги, що перешкоджають судноплавству[6].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Запоріжжя

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

За часів Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця.

У 1103 році в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.

У XV—XVII століттях територія міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька.

У 1552 році її заснував шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак у 1557 році її зруйнувало турецько-татарське військо.

У 17341775 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки.

У 1770 році на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося у 1775 році. Того ж року з ініціативи Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільнянську.

Заснування міста[ред.ред. код]

Олександрівськ у XIX ст.
Карта Олександрівська, початок XX століття[7]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формувався так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, внаслідок чого у 1800 році Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

У 1806 році поселення близько 2 тисяч осіб отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року.

Поблизу міста Олександрівськ існувало велике село Вознесенка, засноване ще у 1596 р. (сучасна територія центру м. Запоріжжя). У Вознесенці в різні часи мешкало 1,5-4 тис. чол., була церква, магазин, школа, розвинута торгівля.

Крім того, пізніше заснована низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня 1905 року переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Українська революція[ред.ред. код]

Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

22 листопада 1917 року рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) Олександрівська рада ухвалила рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку. Втім, у січні 1918 року місто взяли анархісти за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Никифорова і Нестор Махно[8]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918[9] року місто відвоювали сили Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, уже в грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Протягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[10]. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні їх витіснили загони Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ утретє захопили більшовики.

19 вересня 1920 року[9] містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянський період[ред.ред. код]

Житлові будинки вздовж проспекту Соборного, 1936 рік

23 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували і губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя.

Протягом довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття 1932 року ДніпроГЕСу — найпершої з дніпровських гідроелектростанцій. Разом з тим було збудовано такі підприємства як завод листових сталей («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер «Дніпроспецсталь»).

Будівництво ДніпроГЕСу, 1934 рік

У роки Другої світової війни місто протягом двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 перебувало під владою німецьких окупантів, з 1 вересня 1942 — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ у місто передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[11]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро[12]. Подібну спробу підриву ДніпроГЕСу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак цю спробу зірвали радянські розвідники.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки було закладено житлові масиви «Вознесенка», Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородинський, Осипенківський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод, заводи високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач».

Наприкінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

Новітній час[ред.ред. код]

26 січня 2014 року перед Запорізькою облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями МВС та «тітушок»[13].

16 квітня 2016 року у Запоріжжі розпочала роботу патрульна поліція[14].

Географія[ред.ред. код]

Фотографія Запоріжжя з космосу. Чітко розрізняється острів Хортиця.

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпра (33 га)[15].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені і дисперсно розташовані в плані міста.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Запоріжжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 14 21 25 26 25 20 12 6 0 13
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,7 9,9 16,4 20,2 22,0 21,2 16,2 9,5 3,8 −1,8 9,4
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 5 11 15 16 15 11 6 1 −3 5
Норма опадів, мм 49 39 36 38 46 60 48 40 32 27 43 52 510
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Zaporizhzhia/

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, які в окремі роки виявляються особливо інтенсивно. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня і триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Середня річна температура +9,0 °C, середня температура в липні +22,8 °C, а в січні —4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 м, максимальна — близько 1 м.

За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60 %, найменша — 40 % — спостерігається в липні-серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на околицях міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15-20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова[ред.ред. код]

Хортиця-Палац— 17-поверхові башти, будова 2011 року

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою і розташована на обох берегах р. Дніпра. Лівобережна частина — лінійна і дуже неоднорідна за функціональним зонуванням. Селітебні території, що розчленовуються транспортними і комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо примикають до промислових територій. Як наслідок значна частина житлової забудови (до 70 %) розташована у зонах впливу промислових підприємств.

Центр міста — площа Фестивальна

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, будучи «чистішими» в екологічному плані виробництвами, не справляють негативного впливу на житлову забудову.

Проте, правобережна частина, будучи відносно сприятливою в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, котрі розташовані в його лівобережній частині, та центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій в існуючих межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави (житловий масив «Південний»), у правобережній частині (мікрорайон Бородінський, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця).

Окрім цього існує невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

Парки[ред.ред. код]

Парк «Дубовий гай»

Центральний парк «Дубовий Гай». Розташований по вулиці Глісерній в Олександрівському районі, вниз до р. Дніпро від майдану Волі. Примітність парку — річна протока, через яку в декільках місцях перекинуті мости. Уздовж доріжок встановлені лавки, дитячі майданчики, парк атракціонів, фонтан, кілька майданчиків для проведення концертів, тенісні корти. В парку проводяться культурно-масові заходи.

Парк Перемоги був спроектований в Запоріжжі ще у 1979 році. За своєю площею, один з найбільших в Запоріжжі. Він починається від вулиці Шкільній і тягнеться до Набережної магістралі. З одного боку він обмежений річкою Суха Московка, а з іншої озерцем і корпусами Запорізького центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги. Тут на самому початку парку встановлені фігурки тварин і гойдалки для дітей. Їх небагато, але мами з діточками цей шматок парку облюбували.

Ландшафтний парк Острів Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований нижче ДніпроГЕСу, унікальний природний й історичний комплекс. Хортиця є одним з семи чудес України і є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський порог. Хортиця витягнута із північ-заходу на південь-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України. На острові розташований «Музей історії запорозького козацтва», який був відкрито 14 жовтня 1983 року.

Парк Металургів знаходиться у центрі міста, практично на мальовничому березі Дніпра. Сам парк невеликий за площею, без всіляких кіосків і генделей, що робить його привабливим для прогулянок і проводження часу в ньому. Звідси відкривається прекрасний вид на Хортицю, Дніпро з його порогами і греблю Дніпрогес. Парк знаходиться по вул. Б.Хмельницького.

Вознесенівський парк розташувався в районі Набережної магістралі, неподалік каскаду фонтанів «Райдуга». Останнім часом, це один із самих мальовничих і доглянутих парків Запоріжжя. Через озеро встановили місток до «Тещі і Свекрухи». У парку розбитий штучний ставок з фонтанами. Відмінне місце для прогулянок з дітьми та молодят.

Парк ім. Климова (раніше парк ім. Т. Шевченка), поруч з ДК ім. Шевченка. Територія парку досить велика і доглянута. Радує наявність зелених галявин, а також дерев, які створюють тінь влітку, і тим самим рятують від спеки. З атракціонів є безкоштовні гойдалки, пісочниці, гірки та інше. На території парку розташований музей історії заводу ВАТ «Мотор Січ» з виставленої біля його входу численної військової техніки, яка викликає великий інтерес усіх бажаючих.

Також в Запоріжжі є ще кілька основних парків для відпочинку:

  • парк Трудової Слави (уздовж бульвару Шевченка в Вознесенівському районі міста);
  • ім. О. С. Пушкіна (біля Запорізького державного цирку);
  • парк Поколінь (в Хортицькому районі);
  • ім. Ю. О. Гагаріна (в Космічному мікрорайоні);
  • парк Енергетиків (на Правому березі Дніпра біля греблі ДніпроГЕС;
  • парк Південний (в Південному мікрорайоні).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Місто розділене на 7 адміністративних районів. У таблиці вказано населення районів станом на 1 листопада 2015 року[16]:

  1. Олександрівський
  2. Заводський
  3. Комунарський
  4. Дніпровський
  5. Вознесенівський
  6. Хортицький
  7. Шевченківський
Районы Запорожья.svg
    Назва Чисельність, осіб Відсоткове співвідношення
    1 Олександрівський 68 666 9,06 %
    2 Заво́дський 50 750 6,7 %
    3 Комуна́рський 133 752 17,64 %
    4 Дніпровський 135 934 17,95 %
    5 Вознесенівський район 101 349 13,37 %
    6 Хо́ртицький 115 641 15,27 %
    7 Шевче́нківський 151 558 20,0 %

    Демографія[ред.ред. код]

    Населення[ред.ред. код]

    Запоріжжя — шосте за населенням місто України.

    Станом на 1 січня 2016 року населення Запоріжжя налічувало 784 741 особу (з урахуванням 26 730 осіб офіційно зареєстрованих переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей[17].

    Станом на 1 січня 2015 року населення Запоріжжя налічувало 761 993 осіб[18].

    Національний склад[ред.ред. код]

    Національний склад населення Запоріжжя за переписом 2001 року мав такий вигляд[19]:

    національність чисельність, тис. частка
    українці 573,0 70,3 %
    росіяни 207,0 25,4 %
    білоруси 5,5 0,7 %
    болгари 3,6 0,4 %
    євреї 3,4 0,4 %
    грузини 3,1 0,4 %
    вірмени 3,1 0,4 %
    татари 2,2 0,3 %

    Мовний склад[ред.ред. код]

    Динаміка рідної мови населення Запоріжжя за переписами:

    мова 1897[20] 1926[21] 1989[22] 2001[23]
    українська  43,0  33,8  41,3  41,6
    російська  24,8  52,2  57,0  56,8
    єврейська  27,8  9,7  0,1

    Економіка[ред.ред. код]

    Запоріжжя — великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

    За 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 60,62 млрд грн., у тому числі: металургійне виробництво— на 33,83 млрд грн., машинобудівної галузі — на 13,13 млрд грн., харчової галузі — на 3,72 млрд грн. «Мотор Січ» — один із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

    Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».[24]

    Загальний обсяг реалізованої продукції по місту в 2009 році склав 37,5 млрд. грн.

    Екологія[ред.ред. код]

    Екологічна ситуація у Запоріжжі й регіоні напружена, причина чого — насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій.

    У 2007 році порівняно з 2000 роком викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшилися з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2 %),

    Культура[ред.ред. код]

    Культурний фон міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки. Серед них:

    Театри Музеї Бібліотеки

    До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

    Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» в центрі міста, на площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля «Фонтану Життя» — унікального місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, узяти участь у майстернях з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професіональних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів, а також тих, чий талант розкрився і розвивається з приходом в організацію[25].

    19 грудня 2015 року в Запоріжжі вперше на новому місці (на площі Маяковського) відбулося відкриття головної новорічної ялинки, яка в усі роки встановлювалась на центральній площі Фестивальній[26].

    Релігія[ред.ред. код]

    Населення Запоріжжя складається переважно з християн східного обряду (православних). Православні храми міста представлені церквами Української православної церкви (Московського патріархату) та Української православної церкви — Київський патріархат (наприклад, кафедральний собор Св. Тройці).

    У 2006 році в Запоріжжі відкрився Ісламський культурний центр. Також активно розвиваються католицькі громади: в місті представлені як римо-, так і греко-католики.

    Центральний римо-католицький храм Бога Отця Милосердного розташований на вул. Заводській (біля цирку). Собор належить до Харківсько-Запорізької дієцезії. Греко-католики моляться на вул. Вербовій[уточнити].

    14 жовтня 2007 року був відкритий Свято-Покровський кафедральний собор. Зараз Свято-Покровський кафедральний собор — п'ятибаневий храм заввишки 53 метра, що став справжньою перлиною Запоріжжя[27].

    На місці нинішнього головного собору міста була перша церква, яку побудували ще в 1778 році, стара церква Покровська була переважно дерев'яною. А 5 травня 1886 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий кафедральний собор Свято-Покровський, зруйнований більшовиками в 30-і роки ХХ століття. Будівництво майже точної копії зруйнованого собору почалося в 1993 році і продовжувалося 14 років.

    Освіта і наука[ред.ред. код]

    У 2008 році в Запоріжжі навчалося 64 тисячі учнів в муніципальних школах різного рівня. Всього в місті 274 навчальних заклади дошкільного, початкового та середнього рівня освіти[28].

    Функціонує 120 загальноосвітніх навчальних закладів, з них 16 гімназій, 10 ліцеїв, 2 колегіуму, 30 навчально-виховних комплексів. Викладання в муніципальних школах ведеться українською (52 % учнів) та російською мовами.

    Мережа вищих та професійно-технічних навчальних закладів міста становить 17 навчальних закладів I—IV рівнів акредитації, 16 — професійно-технічної освіти, де навчається близько 45 тисяч студентів.

    Основні вищі навчальні заклади:

    Коледжі та технікуми:

    Наукові центри:

    • Інститут титану
    • НДІ спецсталей
    • Інститут сільськогосподарського машинобудування
    • НДІ газоочистки
    • НДІ трансформаторобудування
    • НДІ силової енергетики, проектно-конструкторський та технологічний інститут[28]
    • ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»[32].

    Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва.

    Спорт[ред.ред. код]

    Славутич-Арена

    У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, весельно- і водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

    У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

    Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з футболу, гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — в чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — в чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — в жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — в жіночій суперлізі з волейболу, ФК «Металург» бере участь в Прем'єр Лізі України з футболу.

    Засоби масової інформації[ред.ред. код]

    У Запоріжжі мовлять місцеві телеканали:

    На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 19 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

    Станом на 2005 рік у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників[35]. В обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара» та інші.[35][36]

    Транспорт[ред.ред. код]

    Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

    Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва — Харків — Запоріжжя — Севастополь та Кривий Ріг — Запоріжжя — Донбас.

    В місті діють два пасажирських залізничних вокзали: Запоріжжя I та Запоріжжя II. Через місто Запоріжжя проходить 103,2 км головних залізничних колій, також в місті розташовано 8 залізничних пасажирських та вантажних станцій. У складі регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ «Укрзалізниця» в місті діє «Запорізька дирекція залізничних перевезень» діють Запорізька дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт та Запорізька дитяча залізниця.

    Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції. Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Дніпром, Харковом, Полтавою, центральними і південними областями України, з Чорноморським і Азовським узбережжями. Західною околицею міста проходить автошлях Н08, східною околицею міста пролягають автошляхи М18 (E105), Н15 та Т 0803, у південно-західному напрямку — автошлях Н23.

    Вантажні і пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у верхньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС.

    Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста на відстані 15 км від центру міста. У транспортній системі міста відіграє важливе місце, який має статус міжнародного, і є повітряними воротами, як для українських, так і для міжнародних авіакомпаній. Базові авіакомпанії: ВАТ «Константа», філія «Українська авіаційна транспортна компанія» (УАТК), ТОВ «Універсал — Авіа», АК «Мотор Січ». До аеропорту Запоріжжя виконують рейси авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України», «Аеростар», «Atlasjet», «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines».

    Існуюча магістральна вулично-дорожна мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю ДніпроГЕСу, арковий міст та мости Преображенського, котрі проходять через острів Хортиця.

    Головна вулиця міста — проспект Соборний, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить цей проспект однією з найдовших вулиць Європи.

    Центральний проспект міста — проспект Соборний

    Під час декомунізації Запоріжжя на сайті міської ради було опубліковано відразу два проекти рішень про перейменування проспекту. Його пропонували перейменувати в Соборний або Козацький — саме ці варіанти набрали найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, яке проводили на сайті міськради[37]. Остаточне рішення про перейменування проспекту ухвалили 19 лютого 2016 року[38].

    Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж у 1,5 рази[39].

    У 2004 році розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського), яке і до тепер продовжується[39].

    У місті діє 10 трамвайних маршрутів, 7 тролейбусних маршрутів та 93 автобусних маршрути[40]. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись.

    Запоріжжя в кіно[ред.ред. код]

    У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:

    Міста-побратими[ред.ред. код]

    Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Запоріжжя є[43]:

    Див. також[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    1. Чисельність населення — Головне управління статистики у Запорізькій області
    2. Сайт Запорізької міської влади
    3. Сайт Запорізької обласної ради
    4. З історії Олександрівська
    5. Віталій Бондар, Ірина Козлова (25.09.2010). Таємниці унікальних документів (uk). Запорізька правда. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    6. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник : Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М, 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7.
    7. Стара карта
    8. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова»
    9. а б Історія м. Олександрівська (1770—1914 роки)
    10. История Александровска
    11. Зализяка, Игорь (26 грудня 2008). Кто взрывал ДнепроГЭС?. Никопольские страницы истории. Архів оригіналу за 16 травня 2010. (рос.)
    12. В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вып. XXIX. — С. 197-202.
    13. [1]
    14. У Запоріжжі почала роботу патрульна поліція. 
    15. Паспорт міста Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
    16. Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя на 1 листопада 2015 року]
    17. http://golos.zp.ua/novosti/obshhestvo/pereselenczyi-massovo-pokidayut-zaporozhe-50857/
    18. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
    19. Лозовой Н. (17.01.2011). Этнические войны: украинская версия. Истеблишмент. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    20. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Александровск
    21. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
    22. Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності
    23. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область
    24. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
    25. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua
    26. Головна новорічна ялинка 2016 року м. Запоріжжя встановлена на площі Маяковського. 
    27. Відомості про Свято-Покровський кафедральний собор. zp.vgorode.ua. 
    28. а б Офіційний портал Запорізької міської влади - Паспорт міста. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    29. http://zgia.zp.ua/index.php?page=782
    30. http://www.osvita.com.ua/colleges/636/
    31. http://zgia.zp.ua/index.php?page=1096
    32. Предприятие создано на базе проектного отдела и цеха по изготовлению нестандартного оборудования ЗАО «ЗАЗ» в 2002 году (дочернее предприятие)
    33. Zabor.zp.ua Телеканалы Запорожья
    34. Zabor.zp.ua Радио Запорожья
    35. а б Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона
    36. Печатные издания Запорожья и Запорожской области
    37. У Запоріжжі вирішили перейменувати проспект Леніна. 
    38. Рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний». Офіційний портал Запорізької міської влади. 19 лютого 2016. 
    39. а б Запорожье — на грани транспортного коллапса. Интерфакс-Украина. 27 мая 2009 р.
    40. Соціально-економічний паспорт м. Запоріжжя за підсумками 2014 року. Транспорт
    41. а б в Хроменко А. (№8 (274) 23 февраля 2011). Фильмы из-под полы. «Остров Свободы». Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    42. Снято в Запорожье. 02.03.2011. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    43. Міста-побратими м. Запоріжжя Офіційний портал Запорізької міської влади.
    44. Запорізькі свободівці вимагають скасування побратимства міста Запоріжжя з Новокузнецьком в односторонньому порядку через російську агресію. 

    Джерела та література[ред.ред. код]

    Посилання[ред.ред. код]