Запоріжжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запоріжжя
Герб Запорожья 2003 года.svg Прапор міста Запоріжжя (2003).svg
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Зверху-вниз: Вид на ДніпроГЕС з острова Хортиця, проспект Соборний, Хортиця, Перший Преображенський міст, Запорізька площа, комплекс «Запорозька Січ», «Славутич-Арена» Запорізька обласна державна адміністрація
Zaporizhzhya prospeckt Lenina 01 (YDS 9179).JPG
Панорама Січі.jpg
Sehenswürdichkeiten der Stadt Saporischschja.jpg
Зверху-вниз: Вид на ДніпроГЕС з острова Хортиця, проспект Соборний, Хортиця, Перший Преображенський міст, Запорізька площа, комплекс «Запорозька Січ», «Славутич-Арена» Запорізька обласна державна адміністрація
Запоріжжя на мапі України. Виділена Запорізька область
Запоріжжя на мапі України. Виділена Запорізька область
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Запорізька міська рада
Код КОАТУУ 2310100000
Засноване 952
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення 752 472 (01.10.2016)[1]
Площа 331[2][3] км²
Густота населення 2273 осіб/км²
Поштові індекси 69000—499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма р. Дніпро
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя I, Запоріжжя II, Запоріжжя-Ліве, Дніпробуд II
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 658 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, тел. (061) 224-69-00
Веб-сторінка Запорізька міська рада
Міський голова Володимир Буряк

Commons-logo.svg Запоріжжя у Вікісховищі

Запорі́жжя (до 1921 року — Олександрівськ) — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області.

Розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю, річковим портом і важливим транзитним залізничним вузлом.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування. Отак, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища.

Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65 % продуктивних потужностей області і близько 43 % населення області.

Назва[ред.ред. код]

До 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної у 1770 році. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[4][5].

15 березня 1921 року місто було перейменовано в Запоріжжя — «розташоване за порогами»[6]. Назва нагадує, що до спорудження у 1932 році греблі ДніпроГЕСу в місці, де річка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні Дніпрові пороги, що перешкоджають судноплавству[7].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Запоріжжя
Сучасна реконструйована Запорозька Січ з висоти польоту на острові Хортиця

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

За часів Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця.

У 1103 році в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.

У XV—XVII століттях територія міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька.

У 1552 році її заснував шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак у 1557 році її зруйнувало турецько-татарське військо.

У 1734 – 1775 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки.

У 1770 році на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося у 1775 році. Того ж року з ініціативи Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільнянську.

Заснування міста[ред.ред. код]

Олександрівськ у XIX ст.
Карта Олександрівська, початок XX століття[8]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формувався так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, внаслідок чого у 1800 році Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

У 1806 році поселення близько 2 тисяч осіб отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року.

Поблизу міста Олександрівськ існувало велике село Вознесенка, засноване ще у 1596 р. (сучасна територія центру м. Запоріжжя). У Вознесенці в різні часи мешкало 1,5-4 тис. чол., була церква, крамниця, школа, розвинута торгівля.

Крім того, пізніше заснована низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня 1905 року переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Старовинні будівлі Олександрівська
Будівля по вул. Святого Миколая 
Будівля пологового будинку № 1 (вул. Святого Николая, 27) 
Будівля першої теплоелектростанції Олександрівська (вул. Поштова) 

Українська революція[ред.ред. код]

Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

22 листопада 1917 року рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) Олександрівська рада ухвалила рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку. Втім, у січні 1918 року місто взяли анархісти за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Никифорова і Нестор Махно[9]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року[10] року місто відвоювали сили Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, уже в грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Протягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[11]. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні їх витіснили загони Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ утретє захопили більшовики.

19 вересня 1920 року[10] містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянський період[ред.ред. код]

15 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували і губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя.

Протягом довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття 1932 року ДніпроГЕСу — найпершої з дніпровських гідроелектростанцій. Разом з тим було збудовано такі підприємства як завод листових сталей («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий («ЗАлК»), феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер «Дніпроспецсталь»).

 
Будівництво ДніпроГЕСу 
Трамвай типу Х прямує через шлюз греблі ДніпроГЕС, 1930-ті рр. 
Житлові будинки вздовж проспекту Соборного, 1936 р. 
Зруйнований машинний зал ДніпроГЕС, 1943 р. 
Сліди обстрілу осені 1943 року ДніпроГЕСу 

У роки Другої світової війни місто протягом двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 перебувало під владою німецьких окупантів, з 1 вересня 1942 року — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ у місто передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[12].

Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро[13]. Подібну спробу підриву ДніпроГЕСу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак цю спробу зірвали радянські розвідники.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки було закладено житлові масиви «Вознесенка», Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородинський, Осипенківський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод (ЗТЗ), заводи високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач» тощо.

Наприкінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

Новітній час[ред.ред. код]

5 серпня 1990 року відбувся мітинг Народного Руху України, який зібрав близько 1 млн. учасників.

26 січня 2014 року перед Запорізькою облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями працівниками органів МВС та «тітушок»[14].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Протестний майдан в Запоріжжі 1 грудня 2013 року

1 грудня 2013 року в місті організовано протестний майдан, як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві[15].

20 лютого 2015 року на майдані під стінами Запорізької облдержадміністрації було відкрито пам'ятний знак на честь Героїв Революції Гідності[16].

25 березня 2015 року депутати на сесії Запорізької міської ради перейменували площу Жовтневу — на Майдан Героїв на честь героїв-майданівців. Проти перейменування площі виступили лише депутати-комуністи, рішення було прийнято більшістю голосів («За» 53 голоси з 69). Під час сесії зазначалося, що рішення про перейменування площі — ініціатива громади Запоріжжя, яка на цій площі збиралася на Євромайдан, і тут встановлено пам'ятник на честь героїв Революції гідності, городяни влаштовують урочисті зустрічі героїв-земляків з фронту[17].

16 квітня 2016 року у Запоріжжі розпочала роботу патрульна поліція[18].

 
Мітинг Народного Руху України у Запоріжжі. 5 серпня 1990 р. 
Змійка греблі ДніпроГЕС 

Географія[ред.ред. код]

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпра (33 га)[19].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені і дисперсно розташовані в плані міста.

 
Фотографія Запоріжжя з космосу. Острів Хортиця 

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, які в окремі роки виявляються особливо інтенсивно. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня і триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Клімат Запоріжжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 14 21 25 26 25 20 12 6 0 13
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,7 9,9 16,4 20,2 22,0 21,2 16,2 9,5 3,8 −1,8 9,4
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 5 11 15 16 15 11 6 1 −3 5
Норма опадів, мм 49 39 36 38 46 60 48 40 32 27 43 52 510
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Zaporizhzhia/

Середня річна температура +9,0 °C, середня температура в липні +22,8 °C, а в січні —4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 м, максимальна — близько 1 м.

За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60 %, найменша — 40 % — спостерігається в липні — серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на околицях міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15-20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова[ред.ред. код]

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою і розташована на обох берегах річки Дніпро. Лівобережна частина — лінійна і дуже неоднорідна за функціональним зонуванням.

Селітебні території, що розчленовуються транспортними і комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо примикають до промислових територій. Як наслідок значна частина житлової забудови (до 70 %) розташована у зонах впливу промислових підприємств. Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, будучи «чистішими» в екологічному плані виробництвами, не справляють негативного впливу на житлову забудову[20].

Проте, правобережна частина, будучи відносно сприятливою в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, котрі розташовані в його лівобережній частині, та центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій в існуючих межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави («Південний мікрорайон»), у правобережній частині (мікрорайон Бородінський, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця).

Окрім цього існує невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

 
Центральна площа міста — Фестивальна 
17-поверхові башти Хортиця-Палац (будова 2011 року) 
Перехрестя на розі двох проспектів Соборного і Металургів 

31 жовтня 2016 року департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації повідомила, що має направити клопотання до Міністерства культури України про привласнення статусу пам'яток України об'єктів, які мають велику історичну та архітектурну цінність. Зокрема, внести до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури і містобудування пропонують будинку в Запоріжжі, на проспекті Соборному № 175, 177, 187, 189, 216, 218 і 230. Ці будинки відомі всім городянам як частина «Соцміста». До Державного реєстру нерухомих пам'яток України рекомендовано внести також пам'ятники історії місцевого значення — перший корпус ЗНУ та ДК «ЗАЗ»[21].

Органи влади[ред.ред. код]

Запоріжжя є самостійною адмиіністративно-територіальною одиницею і адміністративним центром Запорізької області[22][23]. В місті знаходяться органи як місцевого, так і обласного самоврядування.

Самоврядування[ред.ред. код]

Міське[ред.ред. код]

Органами та посадовими особами місцевого самоврядування в місті є:

Міський голова обирається жмешканцями міста, шляхом прямого, загального, вільного, таємного голосування терміном на 5 років. Новообраний міський голова приносить присягу на сесії міської ради[24]. У 2015 році міським головою Запоріжжя був обраний Володимир Буряк[25][26].

Обласне[ред.ред. код]

В Запоріжжі також знаходяться законодавчі, виконавчі і судові органи влади Запорізької області.

Обласною владою є:

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Місто розділене на 7 адміністративних районів.

  1. Олександрівський
  2. Заводський
  3. Комунарський
  4. Дніпровський
  5. Вознесенівський
  6. Хортицький
  7. Шевченківський
Райони міста Запоріжжя

    У таблиці вказано населення районів станом на 1 листопада 2015 року[29]:

    Назва Чисельність, осіб Відсоткове співвідношення
    1 Олексáндрівський 68 666 9,06 %
    2 Заво́дський 50 750 6,7 %
    3 Комуна́рський 133 752 17,64 %
    4 Дніпрóвський 135 934 17,95 %
    5 Вознесéнівський 101 349 13,37 %
    6 Хо́ртицький 115 641 15,27 %
    7 Шевче́нківський 151 558 20,0 %

    Демографія[ред.ред. код]

    Населення[ред.ред. код]

    Запоріжжя — шосте за населенням місто України.

    Станом на 1 січня 2016 року населення Запоріжжя налічувало 784 741 особу (з урахуванням 26 730 осіб офіційно зареєстрованих переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей[30].

    Станом на 1 січня 2015 року населення Запоріжжя налічувало 761 993 осіб[31].

    Національний склад[ред.ред. код]

    Національний склад населення Запоріжжя за Всеукраїнським переписом населення 2001 року мав такий вигляд[32]:

    Національність Чисельність, тис. Частка
    українці 573,0 70,3 %
    росіяни 207,0 25,4 %
    білоруси 5,5 0,7 %
    болгари 3,6 0,4 %
    євреї 3,4 0,4 %
    грузини 3,1 0,4 %
    вірмени 3,1 0,4 %
    татари 2,2 0,3 %

    Мовний склад[ред.ред. код]

    Динаміка рідної мови населення Запоріжжя за переписами:

    Мова 1897[33] 1926[34] 1989[35] 2001[36]
    українська  43,0  33,8  41,3  41,6
    російська  24,8  52,2  57,0  56,8
    єврейська  27,8  9,7  0,1

    Економіка[ред.ред. код]

    Запоріжжя — великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

    За 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 60,62 млрд грн., у тому числі: металургійне виробництво— на 33,83 млрд грн., машинобудівної галузі — на 13,13 млрд грн., харчової галузі — на 3,72 млрд грн. «Мотор Січ» — один із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

    Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».[37]

    Загальний обсяг реалізованої продукції по місту в 2009 році склав 37,5 млрд. грн.

     
    ЗАЗ Sens та ЗАЗ Lanos (на автовозі), виробництва «ЗАЗ 

    Екологія[ред.ред. код]

    Вид на промзону з проспекту Металургів

    Екологічна ситуація у Запоріжжі й регіоні напружена, причина чого — насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій.

    У 2007 році порівняно з 2000 роком викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшилися з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2 %).

    Парки[ред.ред. код]

    Центральний парк «Дубовий Гай». Розташований по вулиці Глісерній в Олександрівському районі, вниз до річки Дніпро від майдану Волі. Примітність парку — річна протока Мокрої Московки та її заплави, через які в декільках місцях перекинуті мости. Уздовж доріжок встановлені лавки, дитячі майданчики, парк атракціонів, фонтан, кілька майданчиків для проведення концертів, тенісні корти. В парку проводяться культурно-масові заходи.

    Парк Перемоги був спроектований в Запоріжжі ще у 1979 році. За своєю площею, один з найбільших в Запоріжжі. Він починається від вулиці Шкільній і тягнеться до Набережної магістралі. З одного боку він обмежений річкою Суха Московка, а з іншої озерцем і корпусами Запорізького центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги. Тут на самому початку парку встановлені фігурки тварин і гойдалки для дітей. Їх небагато, але мами з діточками цей шматок парку облюбували.

    Ландшафтний парк Острів Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований нижче ДніпроГЕСу, унікальний природний й історичний комплекс. Хортиця є одним з семи чудес України і є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський порог. Хортиця витягнута із північ-заходу на південь-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України. На острові розташований «Музей історії запорозького козацтва», який був відкрито 14 жовтня 1983 року.

    Парк Металургів знаходиться у центрі міста, практично на мальовничому березі Дніпра. Сам парк невеликий за площею, без всіляких кіосків і генделей, що робить його привабливим для прогулянок і проводження часу в ньому. Звідси відкривається прекрасний вид на Хортицю, Дніпро з його порогами і греблю Дніпрогес. Парк знаходиться по вулиці Богдана Хмельницького.

    Вознесенівський парк розташувався в районі Набережної магістралі, неподалік каскаду фонтанів «Райдуга». Останнім часом, це один із самих мальовничих і доглянутих парків Запоріжжя. Через озеро встановили місток до «Тещі і Свекрухи». У парку розбитий штучний ставок з фонтанами. Відмінне місце для прогулянок з дітьми та молодят.

    Парк ім. Климова (раніше — парк ім. Т.Г. Шевченка), поруч з Будинком культури імені Тараса Шевченка. Територія парку досить велика і доглянута. Радує наявність зелених галявин, а також дерев, які створюють тінь влітку, і тим самим рятують від спеки. З атракціонів є безкоштовні гойдалки, пісочниці, гірки та інше. На території парку розташований музей історії заводу ВАТ «Мотор Січ» з виставленої біля його входу численної військової техніки, яка викликає великий інтерес усіх бажаючих.

    Також в Запоріжжі є ще кілька основних парків для відпочинку:

    Культура[ред.ред. код]

    Культурний фон міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки[38]. Серед них:

    Театри Музеї Бібліотеки Кінотеатри
    • Multiplex (в ТРЦ «Аврора»)[43]
    • Байда 3D[44]
    • Кіноконцертний зал ім. Довженка
    • ім. Маяковського
    • автомобільний «КіноDRIVE»
    • «Хортицький»
    • «Зірка» (не функціонує)

    До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

    Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» в центрі міста, на площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля «Фонтану Життя» — унікального місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, узяти участь у майстернях з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професіональних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів, а також тих, чий талант розкрився і розвивається з приходом в організацію[45].

    19 грудня 2015 року в Запоріжжі вперше на новому місці (на площі Маяковського) відбулося відкриття головної новорічної ялинки, яка в усі роки встановлювалась на центральній площі Фестивальній[46].

     
    Академічний обласний театр юного глядача 

    Релігія[ред.ред. код]

    Населення Запоріжжя складається переважно з християн східного обряду (православних). Православні храми міста представлені церквами Української православної церкви (Московського патріархату) та Української православної церкви — Київський патріархат (наприклад, кафедральний собор Св. Тройці)[47].

    У 2006 році в Запоріжжі відкрився Ісламський культурний центр. Також активно розвиваються католицькі громади: в місті представлені як римо-, так і греко-католики.

    Центральний римо-католицький храм Бога Отця Милосердного розташований на вул. Заводській (біля цирку). Собор належить до Харківсько-Запорізької дієцезії. Греко-католики моляться на вул. Вербовій, 11[48].

    14 жовтня 2007 року був відкритий Свято-Покровський кафедральний собор. Зараз Свято-Покровський кафедральний собор — п'ятибаневий храм заввишки 53 метра, що став справжньою перлиною Запоріжжя[49].

    На місці нинішнього головного собору міста була перша церква, яку побудували ще в 1778 році, стара церква Покровська була переважно дерев'яною. А 5 травня 1886 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий кафедральний собор Свято-Покровський, зруйнований більшовиками в 30-і роки ХХ століття. Будівництво майже точної копії зруйнованого собору почалося в 1993 році і продовжувалося 14 років.

     
    Синагога «Кравців» 

    Освіта і наука[ред.ред. код]

    У 2008 році в Запоріжжі навчалося 64 тисячі учнів в муніципальних школах різного рівня. Всього в місті 274 навчальних заклади дошкільного, початкового та середнього рівня освіти[50].

    Функціонує 120 загальноосвітніх навчальних закладів, з них 16 гімназій, 10 ліцеїв, 2 колегіуму, 30 навчально-виховних комплексів. Викладання в муніципальних школах ведеться українською (52 % учнів) та російською мовами.

    Мережа вищих та професійно-технічних навчальних закладів міста становить 17 навчальних закладів I—IV рівнів акредитації, 16 — професійно-технічної освіти, де навчається близько 45 тисяч студентів.

    Основні вищі навчальні заклади:

     
    5-й корус ЗНУ 

    Коледжі та технікуми:

    Наукові центри:

    • Інститут титану
    • НДІ спецсталей
    • Інститут сільськогосподарського машинобудування
    • НДІ газоочистки
    • НДІ трансформаторобудування
    • НДІ силової енергетики, проектно-конструкторський та технологічний інститут[50]
    • ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»[54].

    Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва.

    Спорт[ред.ред. код]

    Славутич-Арена

    У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, весельно- і водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

    У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

    Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — в чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — в чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — в жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — в жіночій суперлізі з волейболу.

    До 2015 року ФК «Металург» брав участь в Прем'єр-Лізі України з футболу, але через скрутний фінансовий стан припинив існування. У березні 2016 року клуб був відсторонений від участі в професійних турнірах, сам ФК був оголошений банкрутом. Небайдужі запорожці заявили про відродження ФК «Металург Запоріжжя», який був створений на базі аматорського ФК «Россо Неро». З 24 липня 2016 року виступає в Другій лізі України[55].

    Засоби масової інформації[ред.ред. код]

    Студія TV-5
    Логотип ТРК «Алекс»

    У Запоріжжі мовлять місцеві телеканали:

    На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 19 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

    Серед власне запорізької — Радіо «Запоріжжя FM»[57].

    Наприкінці 2011 року припинили існування дві місцевих радіостанції FM-діапазону «Ностальжі»[58] та «Великий Луг»[59], які працювали з 1995 року і були брендами радіоефіру в м. Запоріжжя.

    Станом на 2005 рік у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників[60]. В обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара» та інші[60][61].

    Транспорт[ред.ред. код]

    Див. також: Транспорт Запоріжжя та

    Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

    Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва — Харків — Запоріжжя I — Севастополь та Кривий Ріг — Запоріжжя II — Донбас.

    У місті діють два пасажирських залізничних вокзали: Запоріжжя I та Запоріжжя II. Через місто Запоріжжя проходить 103,2 км головних залізничних колій, також в місті розташовано 8 залізничних пасажирських та вантажних станцій. У складі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» в місті діють «Запорізька дирекція залізничних перевезень», Запорізька дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт та Запорізька дитяча залізниця.

     
    Вокзал станції Запоріжжя I 
    Вокзал станції Запоріжжя II 
    Вокзал станції Запоріжжя-Ліве 
    Вокзал станції Дніпробуд II 
    Вокзал станції Імені Анатолія Алімова 

    Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції (одним міжміським автовокзалом та двома приміськими автостанціями). Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, Полтавою та іншими містами центральної та південної областями України, з Чорноморським і Азовським узбережжями. Західною околицею міста проходить автошлях Н08, східною околицею міста пролягають автошляхи М18E105, Н15 та Т 0803, у південно-західному напрямку — автошлях Н23.

    Вантажні і пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у верхньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС. За навігаційний період 2015 року ДП «Адміністрація річкових портів» перевезено 75,33 тис. пасажирів.

    Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста на відстані 15 км від центру міста. У транспортній системі міста відіграє важливе місце, який має статус міжнародного, і є повітряними воротами, як для українських, так і для міжнародних авіакомпаній[62]. Базові авіакомпанії: ВАТ «Константа», філія «Українська авіаційна транспортна компанія» (УАТК), ТОВ «Універсал — Авіа», АК «Мотор Січ». З аеропорту «Запоріжжя» виконують рейси авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», «ЮТейр-Україна», «Аеростар», «Atlasjet Україна», «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines». Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» в 2015 році відправлено 64,54 тис. пасажирів, що на 73,5% більше, ніж 2014 року. За 2015 рік обслуговано 2102 літако-вильотів. На міжнародних повітряних лініях збільшилися відправки пасажирів на 50,6%, на внутрішніх лініях - втричі. Відправки та прибуття вантажу і багажу збільшилися на 84,0%. Збільшення показників обумовлено збільшенням кількості внутрішніх та міжнародних чартерних рейсів. Так, ТОВ АК «ЮтЕйр-Україна» виконує чартерні рейси до Єгипету, ПрАТ АК «МАУ» регулярні рейси до Бориспіля, авіакомпанією «Atlasjet Україна» відкрито новий рейс Стамбул — Запоріжжя — Стамбул; АК «Мотор Січ» відкрито новий щоденний регулярний рейс Запоріжжя — Мінськ — Запоріжжя. Авіакомпанії «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines» виконують регулярні рейси Стамбул — Запоріжжя — Стамбул (тричі на тиждень)[63][64].

    Існуюча магістральна вулично-дорожна мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю ДніпроГЕСу, арковий міст та мости Преображенського, які проходять через острів Хортиця.

     
    Вогні нічної греблі ДніпроГЕС 
    Міст Преображенського з висоти 
    Міст Преображенського через Старий Дніпро 
    Будівництво нового мостового переходу через Дніпро 

    Головна магістраль міста — проспект Соборний, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить цей проспект однією з найдовших вулиць Європи.

    Під час декомунізації Запоріжжя на сайті міської ради було опубліковано відразу два проекти рішень про перейменування проспекту. Його пропонували перейменувати в Соборний або Козацький — саме ці варіанти набрали найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, яке проводили на сайті міськради[65]. Остаточне рішення про перейменування проспекту ухвалили 19 лютого 2016 року[66].

     
    Головна магістраль міста — Соборний проспект 
    Вид на Прибережну магістраль та Олександрівський район 
    Вечірній проспект 
    Запорізькі міські куранти 

    Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 рази, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж у 1,5 рази[67].

    У 2004 році розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського), яке і до тепер продовжується[67][68].

    Пасажирські перевезення в м. Запоріжжі здійснються ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс» та 23 приватними автопідприємствами. У місті діє 8 трамвайних, 7 тролейбусних та 92 автобусних маршрутів[69]. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись. Протяжність маршрутів електротранспорту в місті становить: трамвайних — 203,7 км, тролейбусних — 233,5 км. Протяжність автобусних маршрутів коливається в середньому від 10 до 30 км, а декількох — до 55 км. Середня добова кількість рухомого складу на міських автобусних маршрутах складається з 921 автобусу різних класів. У порівнянні з 2014 роком загальний середньодобовий випуск трамваїв і тролейбусів зменшився із 113,1 одиниць до 95 одиниць (16 %).

     
    LAZ-E183 прямує через греблю ДніпроГЕС 
    Tatra T3SU біля головного корпусу ЗНТУ 
    Tatra T6B5 на кінцівій зупинці Вокзал Запоріжжя-1 
    Автобуси на центральному проспекті міста 

    Запоріжжя в кіно[ред.ред. код]

    У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:

    Міста-побратими[ред.ред. код]

    Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Запоріжжя є[73]:

    Панорами міста[ред.ред. код]

    Панорама Дніпрогесу
    Панорама знаменитого мосту через Дніпро
    Панорама острову Хортиця

    Див. також[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    1. Чисельність населення — Головне управління статистики у Запорізькій області
    2. Сайт Запорізької міської влади
    3. Сайт Запорізької обласної ради
    4. З історії Олександрівська
    5. Віталій Бондар, Ірина Козлова (25.09.2010). Таємниці унікальних документів (uk). Запорізька правда. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    6. Олександрівськ перейменовано в Запоріжжя
    7. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник: Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М, 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7.
    8. Стара карта
    9. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова»
    10. а б Історія м. Олександрівська (1770—1914 роки)
    11. Історія Олександрівська
    12. Зализяка, Игорь (26 грудня 2008). Кто взрывал ДнепроГЭС?. Никопольские страницы истории. Архів оригіналу за 16 травня 2010. (рос.)
    13. В. М. Мороко Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вип. XXIX. — С. 197-202.
    14. Зачистка в Запоріжжі. Щонайменше 90 людей в лікарнях з травмами очей і кінцівок (відео), — 5 канал
    15. 1 грудня 2013 року в Запоріжжі відбувся протестний майдан — Тезис-ТВ
    16. У Запоріжжі відкрито пам'ятний знак героям Євромайдану. depo.ua. 2015-02-20. 
    17. У Запоріжжі перейменована центральна площа на майдан Героїв. 5.ua. 2015-03-25. 
    18. У Запоріжжі почала роботу патрульна поліція. pravda.com.ua. 2016-04-16. 
    19. Паспорт міста Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
    20. Большой эксперимент или Что такое «соцгород»?, — Громадське радіо, 11 серпня 2016
    21. В Запорожской области ряд объектов хотят сделать памятниками Украины. Фото, — Репортер, 31 жовтня 2016 (рос.)
    22. Статут територіальної громади м. Запоріжжя. Розділ 1, стаття 2
    23. Географічне положення та населення (uk). Запорізька обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    24. «Статут територіальної громади м. Запоріжжя», Розділ 4, стаття 32
    25. Офіційно: Новим мером Запоріжжя став Володимир Буряк. 
    26. Володимир Буряк прийняв присягу мера Запоріжжя (фото). 
    27. Запорізька обласна державна адміністрація
    28. Запорізька обласна рада
    29. Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя на 1 листопада 2015 року]
    30. Переселенці масово залишають Запоріжжя
    31. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
    32. Лозовой Н. (17.01.2011). Этнические войны: украинская версия. Истеблишмент. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    33. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Александровск
    34. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
    35. Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності
    36. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область
    37. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
    38. Бібліотеки Запоріжжя
    39. Запорізький обласний ляльковий театр
    40. Историю славного запорожского казачества представляет конный театр на острове Хортица (фото). 
    41. Театр Vie
    42. Обласний театр юного глядача, Запорізький театр молоді
    43. Кінотеатр «Multiplex» — ТРЦ «Аврора»
    44. «Байда-3D». Запорожье.
    45. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua
    46. Головна новорічна ялинка 2016 року м. Запоріжжя встановлена на площі Маяковського. 
    47. Релігія — Запорізька область, — RestPlace
    48. В областном центре — более 70 церквей, часовен и молитвенных домов, около 30 религиозных конфессий, — «Суббота плюс» (Запорожье): Дороги к храму, 06 листопада 2009 (рос.)
    49. Відомості про Свято-Покровський кафедральний собор. zp.vgorode.ua. 
    50. а б Офіційний портал Запорізької міської влади - Паспорт міста. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    51. Офіційний сайт Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА
    52. [http://www.osvita.com.ua/colleges/636/
    53. http://zgia.zp.ua/index.php?page=1096 Офіційний сайт ЗМК ЗДІА]
    54. Предприятие создано на базе проектного отдела и цеха по изготовлению нестандартного оборудования ЗАО «ЗАЗ» в 2002 году (дочернее предприятие)
    55. Офіційний сайт ФК «Металург Запоріжжя»
    56. Zabor.zp.ua Телеканали Запоріжжя (рос.)
    57. Zabor.zp.ua Радіо Запоріжжя (рос.)
    58. «Ностальжі: мінус один бренд»
    59. Вместо радио «Великий Луг будет вещать «Радио-24»»
    60. а б Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона
    61. Печатные издания Запорожья и Запорожской области
    62. Міжнародний аеропорт «Запоріжжя». Офіційний сайт ТОВ «Запоріжхендлінг»
    63. Online табло аеропорту «Запоріжжя», — airport.at.ua
    64. Табло аеропорту «Запоріжжя». Відправлення рейсів
    65. У Запоріжжі вирішили перейменувати проспект Леніна. 
    66. Рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний». Офіційний портал Запорізької міської влади. 19 лютого 2016. 
    67. а б Запорожье — на грани транспортного коллапса, — «Інтерфакс-Україна», 27 травня 2009]
    68. «Високе Запоріжжя»: як виглядає нічне місто з висоти в 180 метрів, — ексклюзивні фото, — 061.ua, 23 липня 2016 (рос.)
    69. Соціально-економічний паспорт м. Запоріжжя за підсумками 2015 року. Транспорт
    70. а б в Хроменко А. (№8 (274) 23 февраля 2011). Фильмы из-под полы. «Остров Свободы». Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    71. Снято в Запорожье. 02.03.2011. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    72. Съемки сериала «Слуга народа-2» в Запорожье, — Квартал-95, 2016-10-06
    73. Міста-побратими м. Запоріжжя Офіційний портал Запорізької міської влади.
    74. Запорізькі свободівці вимагають скасування побратимства міста Запоріжжя з Новокузнецьком в односторонньому порядку через російську агресію. 

    Джерела та література[ред.ред. код]

    Посилання[ред.ред. код]